Кохання в мозку

Між ромкомами Алі Гейзелвуд варто робити велииииику перерву.
Я зовсім не буду вас відмовляти читати ці книги, адже це справді чудові любовні історії для легкого читання і відпочинку. Ще й зачіпають важливу проблеми жінок у науці: сексизм на робочому місці, упереджене ставлення, недооцінення.

Але варто відверто говорити, що Алі Гейзелвуд грішить самоповторами. На мою думку, це не погано і не добре, просто варто це враховувати. Але із зацикленістю на маленьких жіночках і великих чоловіках з великими руками і великим ****** таки варто щось робити. Бо всю книгу в мене було відчуття, що це ті самі герої, що і в «Гіпотезі кохання», тільки їм стерли пам’ять і помістили в лабораторію NASA.

Бі Кеніґсвассер – нейробіологиня з фіолетовим волоссям, пірсингом і татушками, вона фанатіє від Марії Кюрі і веде блог від її імені. Бі запрошують очолити проєкт NASA із розробки шолома нейростимуляції, однак працювати доведеться з Леві Вардом, який недолюблює її ще з аспірантури. Леві – талановитий інженер із старим котом, дещо стриманий у проявах емоцій. А справжні проблеми починаються тоді, коли Леві починає відверто перешкоджати роботі Бі, і тут починається протистояння, яке завершується у ліжку.

Передбачуваність сюжету теж не вважаю вадою, адже беручи будь-який ромком ви не чекаєте болісних самокопань і страждань?
Правильно, ви чекаєте палких стосунків і гарячого сексу. Тут він буде. А ще чимало дотепних діалогів, смішних ситуацій і правильних посилів щодо відносин.

Класною фішкою роману є відсилка до Марії Кюрі, це допомагає акталізувати та популяризувати легендарних жінок-науковиць. Та й взагалі, ніша, яку зайняла Гейзелвуд чудово працює на об’єктивне висвітлення наукових світу і його працівників, як зовсім не нудних і зациклених на роботі.

Не завищуй очікування від книги перед прочитанням і тоді буде менше розчарування. Амінь! Мати б ще хист користуватися цією порадою, тоді книга "Кохання в мозку" Алі Гейзелвуд отримала б від мене дещо кращий відгук, а так, моєю фавориткою залишається її "Гіпотеза кохання"

Про що книга: нейробіологиню Бі Кеніґсвассер, яка неймовірно фанатіє від Марії Кюрі, запрошують очолити проєкт її мрії в NASA. Від такої можливості вона не планує відмовлятися навіть тоді, коли дізнається, що разом з нею працюватиме Леві Вард - чоловік, який зневажає її ще з часів навчання. Але справжні проблеми починаються тоді, коли Леві починає саботувати роботу Бі...

Головна героїня була крутою (окрім моментів, де відверто тупила), говорила і думала про правильні речі і не боялася висловити своє незадоволення пригніченням жінок у науці, підкріплюючи це фактами з біографії Марії Кюрі (деякими її неологізмами планую послуговуватись в житті)

Дуже сподобалось, що в цій книзі авторка ще більше висвітлила жінок у STEM: ця тема і жарти навколо неї наскрізно пронизували оповідь, органічно в неї влившись

Але є одне величезне АЛЕ. На жаль, авторка самоповторюється як з зовнішністю персонажів, так і з поворотами сюжету. Останнє було особливо сумним і неприємним, не говорячи вже про те, що один із задумів, який мав справити вау-ефект наприкінці, був очевидним з самого початку (як мінімум, для мене)

Крім того, розчарувала кінцівка книги: було відчуття, ніби її хотіли завершити якнайшвидше і не вистачало часу, щоб гарно, а не поверхнево, все прописати

P.S. Я щиро намагалась зрозуміти, чи пов'язані ділянки мозку, якими названі розділи, з словом після двокрапки або подіями в розділі, але в школі на уроці біології я переважно грала в Homescapes, а не вникала в тему, тому якщо це дійсно так, то це прикольно, якщо ні, то авторка впустила непогану ідею