Відгуки і рецензії читачів
11.05.2024
Перш за все хочеться сказати, що "Татуювальник Аушвіцу" – це книга, яка з'явилася через 70 років після подій, які у ній відбуваються. Це історія про справжнє кохання, біль, втрати та жахливі випробування.
У 1942 році у концентраційному таборі "Аушвіц" зустріли одне одного Лалі Соколов та Ґіта Фурман. У неї стерлося татуювання з порядковим номером, він мав набити новий. Це було кохання з першого погляду. Молодим людям судилося пережити страшні випробування, розлуку й омріяне возз’єднання, яке переросло у 56 років щасливого подружнього життя.
Цю історію написала письменниця Гізер Морріс, яка випадково зустріла Лалі у 2003 році. Він довірив їй свої найпотаємніші спогади та деталі всіх тих жахливих подій, які вони пережили у концентраційному таборі.
Звісно ж, Лалі та Ґіті пощастило більше, ніж мільйонам інших людей, які загинули в той час. Але це не відміняє тих подій, смертей та нещасть, які вони побачили й пережили у "Аушвіц". Нам всім потрібно більше читати таких книг, вивчати історію та пам'ятати, що ніколи не можна повторювати такого.
• Врятуй одного і ти врятуєш цілий світ.
• Лалі намагається йти з ним поруч, але дивитися на нього не може.
– Знаєш що, Тетувірере? Можу заприсягтися, що ти – єдиний єврей, який зайшов у піч, а потім вийшов із неї.
• Мерехтіння зірок над головою більше не розраджує його. Вони просто болісно нагадують йому прірву між тим, яким життя могло бути, й тим, яке воно зараз. Про теплі літні ночі, коли ще хлопчиком, дочекавшись, поки всі полягають спати, він вислизав надвір, щоб відчути, як нічний вітерець пестить йому обличчя й заколисує; про вечори, які він проводив з юними панянками, гуляв із ними, тримаючись за руки, у парку, біля озера, а тисячі зірок з неба освітлювали їм дорогу.
• Якщо ти прокинувся вранці, це – гарний день.
У 1942 році у концентраційному таборі "Аушвіц" зустріли одне одного Лалі Соколов та Ґіта Фурман. У неї стерлося татуювання з порядковим номером, він мав набити новий. Це було кохання з першого погляду. Молодим людям судилося пережити страшні випробування, розлуку й омріяне возз’єднання, яке переросло у 56 років щасливого подружнього життя.
Цю історію написала письменниця Гізер Морріс, яка випадково зустріла Лалі у 2003 році. Він довірив їй свої найпотаємніші спогади та деталі всіх тих жахливих подій, які вони пережили у концентраційному таборі.
Звісно ж, Лалі та Ґіті пощастило більше, ніж мільйонам інших людей, які загинули в той час. Але це не відміняє тих подій, смертей та нещасть, які вони побачили й пережили у "Аушвіц". Нам всім потрібно більше читати таких книг, вивчати історію та пам'ятати, що ніколи не можна повторювати такого.
• Врятуй одного і ти врятуєш цілий світ.
• Лалі намагається йти з ним поруч, але дивитися на нього не може.
– Знаєш що, Тетувірере? Можу заприсягтися, що ти – єдиний єврей, який зайшов у піч, а потім вийшов із неї.
• Мерехтіння зірок над головою більше не розраджує його. Вони просто болісно нагадують йому прірву між тим, яким життя могло бути, й тим, яке воно зараз. Про теплі літні ночі, коли ще хлопчиком, дочекавшись, поки всі полягають спати, він вислизав надвір, щоб відчути, як нічний вітерець пестить йому обличчя й заколисує; про вечори, які він проводив з юними панянками, гуляв із ними, тримаючись за руки, у парку, біля озера, а тисячі зірок з неба освітлювали їм дорогу.
• Якщо ти прокинувся вранці, це – гарний день.