У нас завжди буде літо. Книга 3

Я настільки люблю цю серію книг, що протягом читання третьої частини, а саме – «У нас завжди буде літо», моментами було навіть трохи сумно. Зовсім не хочеться прощатися з цією історією, її головними героями та затишком, який вона дарує.

Дженні Хан дуже постаралася, щоб передати нам характери та показати, чому герої приймають саме такі рішення у своєму житті. У заключній частині трилогії «Моє літо» ми знову зустрічаємося з Беллі, яка цього разу вже не школярка, а студентка. Ближче пізнаємо її хлопця Джеремайю, а також повертаємося до його старшого брата – Конрада, який все ще не може забути Беллі.

Не хочу тут детально переповідати сюжет, тому що буде багато спойлерів. Але варто сказати, що ця книга є найбільш спокійною зі всіх трьох. Тут майже немає ризикованих ситуацій, і більшість героїв намагається поводитися максимально по-дорослому. І якщо чесно, я вважаю, що так і варто закінчувати серію книг.

Звісно ж, наприкінці нас чекає очікуваний фінал. І для мене він не став несподіванкою. Але навіть незважаючи на це, я справді прожила цю історію від початку і до кінця з Беллі та братами Фішерами.

Тепер от хочу ще серіал переглянути, щоб порівняти його з книгами. Хоча знаючи, як екранізовують твори Дженні Хан, думаю, що мені сподобається.

• Як виявилося, якщо ви сховали щось від очей — це не значить, що воно перестає існувати.