Перший - це вісімнадцяте століття, і головна героїня тримає крамницю зілля та настійок. І вона допомагає жінкам отруювати своїх кривдників.
Друга часова лінія - це наша сучасність, де головна героїня приїздить до Лондона і починає розслідувати таємниці минулого.
Вона мала б святкувати річницю весілля зі своїм чоловіком, але якось так вийшло, що копається в лондонському бруді, щоб знайти якісь пам‘ятки минулого.
І таки знаходить дивну пляшечку, яка зв‘язує її з аптекаркою, яка виготовляла страшні отрути в старовинному Лондоні.
Книга не затримується довго в пам‘яті.
Я її прочитала декілька днів тому, і вже багато чого вивітрилося з пам‘яті.
Я не зрозуміла в чому суть книги.
Вона одноразова і не несе в собі чогось важливого.
І навіть не несе, для мене особисто, ніякого розважального характеру.
Авторка намагался підняти тему подружньої зради. Але ця тема з однієї сторони рухала сюжет, а з іншої зовсім не розкрита.
Книга ні про що.
"Зникнення аптекарки" оповідь йде одразу в двух часових проміжках: у 18 столітті ми зустрічаємо Неллу, аптекарку, яка десятиліттями виготовляла отруту. Жінки приходять до неї, коли їм більше нікуди звернутися, і вона пропонує їм спосіб вбити свої проблеми. Коли молода дівчина на ім’я Еліза заходить до її магазину, це запускає ланцюг подій, з яких немає шляху назад. У сьогоденні ми також слідкуємо за любителькою історії Керолайн, яка відпочиває в Лондоні та досліджує аптекаря багатовікової давності, але її історія це полишена кар'єра в обмін на "щасливий" шлюб, який не вдався.
Задумка топ, я б і фільм/серіал би дивилася (ніби готується екранізація, до речі), але ні, це було нудно, нудно, нудно. Минуле ще місцями цікаво, а сучасність то тягнулася, то бігла нестримним потоком, і від того ставала ще нуднішою.
Для мене це той випадок, коли книга надобіцяюча і недотягнута. Я очікувала таємниці та інтриги, темряви, саспенсу, магічного реалізму. Але нічого з цього не сталося, тому що книга на 100% історична фантастика, і вона була не дуже цікава.