Цей історичний роман розповідає нам про складну долю тринадцятирічної китайської дівчинки Дайї, яку викрали, більше року утримували в полоні, а потім переправили в бочці з вугіллям з Китаю в США. І все тільки для того, щоб ув'язнити її в домі розпусти разом з іншими такими ж дівчатами.
Авторка чудово поєднує на сторінках книги ганебні історичні події, як от погром у Рок-Спрінгс чи Снейк-Ріверську різанину, та мистецтво каліграфії й описи різноманітних ієрогліфів. Кожен момент життя головної героїні поданий дуже детально, тому читати ці рядки важко та соромно.
• Це мої улюблені спогади про дім: час, коли тебе оточують турботую та любов'ю, і виявами цієї любові були передані знання. Село могло зникнути, дім – знести вітром, але мені все було під силу, якщо поруч мама, тато і бабуся – наша четвірка здібних і сильних, яких єднала любов.
• Тягарем Бай Хе була насправді не шкіра. Її тягарем було народитися дівчиною. А від такого ярма ніхто з нас не застрахований.
• У такі ранки я розгортаю сповнені теплом дитячі спогади й сподіваюся, що вони мене зігріють. Один із них про те, як світиться теплом сваньцай, яку бабуся замаринувала у великих коричневих банках. А пізніше, під час вечері, її хвилясті пучки, різкі на запах і апетитні на вигляд, лежать поруч зі скибочками свинини й картоплі. Іще один: тепло у складках шарфів навколо маминої шиї. І найцінніший: сидіти в тата на плечах і дивитися як падає сніг. Моя голова задерта до неба, а татові плечі гріють під колінами. «От якби ти підняв мене ще трошечки вище, – підохочую я його, – то я побачила б, який на вигляд сніг, перш ніж він стане снігом».
• Я любила холод. Любила, як він збирав удома всю нашу родину. Що холодніше ставало надворі, то тепліше було всередині.
• Я не боюся смерті. Я боюся втратити життя.
• У каліграфії, як і в житті, мазки не виправляють. Треба змиритися: що зроблено, те зроблено.
Книга реалістична та сувора, розказана від першої особи, повністю з точки зору головної героїні, Дайю. Народившись у сім'ї, що її любить, у маленькому рибальському селі недалеко від Джифу в Китаї, Дайю провела перші одинадцять і, можливо, найкращі роки свого життя в достатку та любові.
Коли їй виповнюється дванадцять, її життя повертається на сто вісімдесят градусів коли зникають батьки. З цього дня і до самого кінця її життя не буде нинішнім. Лінь Дайю була продана до Сполучених Штатів, де її змусили працювати в борделі, з якого вона потім втекла, щоб спробувати повернутися до Китаю.
Вимушена підкоритися примхам долі, Дайю подорожує океанами й континентами — від вулиць Джифу до непристойних будинків Сан-Франциско та скромного магазину в Айдахо — але ніколи поодинці, бо разом з нею, на кожному кроці її шляху, ходить її тезка, трагічна героїня, що вийшла з фольклору, сама Лін Дайю, чи привид вона, чи фрагмент її уяви, Дайю не знає.
Книга прекрасна! Попри повільний початок, роман розвивається рівномірно, і я жодного разу не втратила інтерес до історії. Трішки було важко читати епізоди жорстокості, свідком яких стала Дайю і яку вона зазнала під час своєї подорожі. Авторка блискуче зображує емоційне зростання головної героїні протягом багатьох років - від тринадцятирічної дитини, яка стала жертвою торгівлі людьми в 1883 році, до молодої дівчини.
Історія високопридумана, з аурою мудрості та духовності, яка не застряє у горлі - але щиро чіпає та надихає.
У містечку Пірс, що в штаті Айдахо, збереглась меморіальна табличка із написом "Повішення китайців". Саме так - безликою табличкою- увічнено спогади про жорстоку розправу над п'ятьма китайцями, імена яких історією втрачено.
Дженні Тінхвей Джан у своїй книзі зробила щось особливе - вона "оживила" ту табличку, дала п'ятьом страченим сказати своє слово.
Хоч у цієї історії й не могло бути щасливого фіналу, сюжет шокує своєю драматичністю.
Дія відбувається в 1880-х р.р.
США заполонила хвиля імміграції. Новоприбулі, що становлять собою дешеву робочу силу, входять в конфронтацію з місцевим населенням, яка дуже швидко переростає в безконтрольні погроми й побоїща. Швидко розвивається нелегальний бізнес (контрабанда, проституція, наркоторгівля...)
Як це все стосується Дайю - дванадцятирічної китаянки, що мріє вивчати каліграфію? Як доля привела її з рибного ринку в Джифу до зашморгу в Пірсі? І чи був у неї бодай шанс здобути свободу?
"Навіть якщо мені на роду написано трагічний фінал — байдуже. Я відмовляюся вірити, що це вже кінець"
- попри трагічну долю, маленька Дайю вчить нас любити життя.
Як емоційне тло авторка обрала символіку китайських ієрогліфів - за їх допомогою Дайю ділиться своїми думками (найчастіше, - сама з собою). І це чудовий прийом - він наділяє оповідь сантиментальністю й особливим колоритом.
Химерна "дружба" Дайю з фантомним образом китайського фольклору не робить сюжет містичним (хтось, навіть, притягував сюди ознаки магічного реалізму), а лиш говорить про самотність героїні, прагнення вберегти сімейні цінності (легенда про нещасне кохання й трагічну смерть Лінь Дайю, на честь якої героїня отримала своє ім'я, мала особливе значення для її родини).
Ці деталі зовсім не відволікають від справжнього - моторошно реалістичного соціального тла, на якому доля однієї маленької дівчинки здається лиш краплинлою в океані подібних доль.
Що ви знаєте про життя китайців в Америці наприкінці 19 століття? Я не знала нічого. До цієї книги.
Але те, що відбувалося - страшно навіть уявити.
Тринадцятирічну Дайю викрадають в Китаї і в бочці з вугіллям перевозять у США.
Ця дівчинка шукає себе все життя, та чи знайде?
Вона була щасливою дитиною в сім'ї з люблячими батьками і бабусею. Потім - практично сиротою, бо батьки зникли одного дня. Після цього - прикидалася хлопчиком в школі каліграфії. Далі - будинок розпусти в Америці. Але це ще не все. На її долю випало дуже багато. Вона змінюватиме ім'я, зовнішність, долю...
Тут і расистські настрої американців, коли людей вбивали лише за те, що вони китайці. І знущання, згвалтування, зрада.
Дехто казав, що тут аж забагато всього,але я вірила історії. Вона стала "моєю".
А ще мені просто неймовірно сподобалися моменти про каліграфію, ієрогліфи. Це так гарно було описано! Фантастичний переклад, який передавав всі нюанси мови, значення кожного штриха в ієрогліфі.
Рекомендую!
Те, як перекладач пояснює ієрогліфи і порівняє їх з чимось таким, що ясно навіть тому, хто далекий від китайської мови і культури. Як в цілому підібрані слова і вирази!
Ця книга – це історично-фантастичний роман про дівчинку-китаянку, яку маленькою викрали і переправили у США до борделю. Історичний – тому що показує багато справжніх подробиць та історії Китаю та США у ХІХ столітті. Про всі жахіття і жорстокість, яку проживали китайські іммігранти в Америці того часу. Про ненависть і нетерпимість на основі раси, тобто без усіляких на те причин й безвідносно до вчинків людей.
Фантастичний – тому що авторка поєднує реалії того часу з китайською міфологією, легендами та переказами, які живуть у родинах і передаються з покоління в покоління.
І каліграфія як окремий виток цієї історії. Багато цікавої інформації, поданої легко і чуттєво. Про символи і техніки, про навчання і важливість цього мистецтва для Китаю та в його історії.
Історія складна й емоційна, ледь стримувала сльози кілька разів, але дуже гарно розказана. Зовсім нещодавно подивилася ще неймовірно сильний фільм 2023 року про торгівлю дітьми – «Звук свободи».
Мені дуже сподобалася ця книга! І хоч я не хочу, щоб у когось виникли завищені очікування – спробуйте)