0 Кошик 0,00 грн
0 Кошик 0,00 грн

Коли говорять гармати… Антологія української воєнної прози ХХ століття

Доставка
Нова пошта Нова пошта
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (Україною) Укрпошта (Україною)
Безкоштовно від 500,00 грн
Укрпошта (міжнародна доставка) Укрпошта (міжнародна доставка)
Безкоштовно від 100 000,00 грн
Самовивіз Самовивіз
Оплата
Онлайн оплата Visa / Mastercard Онлайн оплата Visa / Mastercard
Оплата згідно рахунку за реквізитами Оплата згідно рахунку за реквізитами
Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3% Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 3%
Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1% Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1%

Про книжку «Коли говорять гармати… Антологія української воєнної прози ХХ століття»

Сила українського духу голосами її провідних митців

Ця антологія є дивовижним прикладом української духовності та культурності: навіть у найважчі часи визвольної боротьби, червоного терору, навали гітлерівських нацистів та розлуки з рідною землею, автори, твори яких містяться в цьому виданні, оспівують в своїх текстах людяність, честь, боротьбу та любов до рідного краю.

До видання увійшли тексти таких провідних класиків, як Валер'ян Підмогильний, Григір Тютюнник, Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Леонід Первомайський, Іван Сенченко та інші  — їхні надпотужні голоси об’єднаються, аби змалювати картину сили надпотужного українського опору та духу.

Чому варто прочитати книжку «Коли говорять гармати… Антологія української воєнної прози ХХ століття»?

  • Упорядницею видання стала Віра Агеєва, відома українська літературознавиця та літкритикиня;
  • до книжки ввійшли тексти багатьох знакових українських письменників, серед яких Г. Косинка, В. Підмогильний, І. Сенченко, Г. Тютюнник, М Яновський та інші;
  • антологія, яка оспівує духовну силу українців.

Про автора:

До антології увійшли тексти Г. Косинки, Л. Первомайського, В. Підмогильного, І. Сенченка, О. Слісаренка, Г. Тютюнника, М. Хвильового, Ю. Яновського. Упорядницею видання є Віра Агеєва.

Характеристики
Видавництво Yakaboo Publishing
Оригінальна назва Коли говорять гармати… Антологія української воєнної прози ХХ століття
Кількість сторінок 408
ISBN 978-617-8107-53-6
Теми художня література
Розміри 140х200 мм
Автор(ка) Валер'ян Підмогильний, Григір Тютюнник, Микола Хвильовий, Юрій Яновський
Теги:
Відгуки і рецензії читачів
Pasichnyk Vira 19.04.2024
Перш за все, хочу сказати, як мені подобається ця серія книг! Оформлення самих сторінок та авторів, ця неймовірна й дуже приємна на дотик обкладинка – просто величезна любов! Ще до того, як я прочитала «Коли говорять гармати. Антологія української воєнної прози ХХ століття», я вже встигла придбати три книги з серії.

Для даної антології Віра Агеєва підібрала найяскравіші твори про війну від українських письменників ХХ століття. Тут у нас Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Валер'яна Підмогильний, Григір Тютюнник, Григорій Косинка та інші.

Кожен з їхніх текстів наповнений смутком, болем та глибокими травмами, які супроводжують українське суспільство й до сьогодні. Звісно ж, зараз читати такі книги складніше для нас, але саме через весь той жах, який відбувається на території України, ця антологія заслуговує на вашу увагу.

Також поділюся декількома думками з різних творів:

• Усе тут підлягало виміну, тільки не книжки. Ніякий штукар не виносив сюди цих рушіїв культури, бо й за цілий університет не дістав би картоплини. На базарному полі людський розум зазнав смертельної поразки від вікового свого перебійника — людського шлунка. («Третя революція», Валерʼян Підмогильний)

• Хто не їв крадених кавунів, той пропаща людина навік; нема кращого кавуна, як той, що ви викотили з дідової Гусакової бакші, як нема кращого торгу, ніж торг із дідом Гусаком. («Кінчався вересень 1941 року», Іван Сенченко)

• Війна. Вона йде по нашій землі, по нашій ниві. Як тяжко думати про це. А втім, шлях наш ніколи не був устелений квітами. Що ж, сподіватимемося, що й у цьому бою ми зуміємо вистояти. («Кінчався вересень 1941 року», Іван Сенченко)

• Ви кажете, що все вже минуло. Але скажіть, чому мертві не хочуть умирати в нашій памʼяті? Чому вони хочуть жити в наших спогадах, у нашій душі? Навіщо це їм? Яким насінням засівають вони ту пустелю, що лишається по них в нашому серці? Я стомився від безплідної любові… («Шенбрунн», Леонід Первомайський)
Написати відгук і отримати 15 лабів
* Для нарахування лабів потрібно бути авторизованим і обсяг відгуку має бути більше 1000 символів.
Ваше Ім'я*
Ваш Email*
Введіть текст*