Микола Гоголь

Микола Гоголь (1809 – 1852) – український письменник.

Народився у містечку Великі Сорочинці Полтавської губернії. З самого дитинства мати Миколи закладала в нього любов до мови. Згодом він навіть захопився збиранням українських народних пісень та готував матеріали до українсько-російського словника.

У 1818 – 1819 роках навчався в Полтавському повітовому училищі, а в 1821 – 1828 роках у Ніжинській гімназії вищих наук, де вперше виступив на сцені гімназійного театру як актор і режисер-постановник. Тоді ж Гоголь почав писати свої перші літературні твори й публікував деякі з них у рукописних журналах та альманахах.

У 1828 році Гоголь переїхав до Петербурга. У 1829 році він опублікував свій перший твір – поему «Ганс Кюхельгартен». Того ж року вийшла перша повість з його циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки».

У 1835 році Микола займає викладацьку посаду на  кафедрі історії в Санкт-Петербурзькому Імператорському університеті, але був змушений залишити професорську діяльність. З 2-ї половини 1830-тих років Гоголь особливо приділяє увагу драматургії.

У 1835 році він починає працювати над романом «Мертві душі», а в 1936 році відбуваються перші постановки комедії «Ревізор». Гоголь планував написати ґрунтовну працю з історії України  –  вивчення матеріалів з цієї теми лягли в основу його твору «Тарас Бульба».

З 1940 року в Гоголя почали проявлятися симптоми важкої нервової хвороби, яка мучила його аж до самої смерті в 1952 році.