Сельма Лаґерлеф

Сельма Лаґерлеф (1858-1940) – шведська письменниця. У 1909 році вона стала першою жінкою, яка отримала Нобелівську премію з літератури «за високий ідеалізм, яскраву уяву і духовне сприйняття, що характеризують її твори». Пізніше вона також стала першою жінкою-членом Шведської академії.

Лаґерлеф використовувала багато класичних шведських казок як натхнення для своїх магічних реалістичних творів. Оскільки з раннього дитинства вона мала проблеми з ногами (народилася з дефектом стегна), вона також проводила багато часу за читанням книг, зокрема Біблії.

У молодості десять років працювала вчителькою в південних районах Швеції. Заміж ніколи не виходила і майже напевно була лесбійкою (вона ніколи офіційно не заявляла про це, але більшість пізніших дослідників вважають, що це саме так). Протягом багатьох років її постійною супутницею була колега-письменниця Софі Елкан, з якою вона подорожувала Італією та Близьким Сходом.

Лагерлеф займалася як жіночими питаннями, так і політикою. Серед іншого, вона допомогла єврейській письменниці Неллі Сакс приїхати до Швеції і пожертвувала свою Нобелівську медаль на війну Фінляндії проти Радянського Союзу.