Зінаїда Тулуб

Зінаїда Тулуб  — українська письменниця, поетка, перекладачка та сценаристка.

Зінаїда народилася в родині відомого на той час поета Павла Тулуба.  У 1913 році жінка закінчила історико-філологічний факультет місцевих Вищих жіночих курсів. Після захисту своєї дисертації Зінаїда була залишена при Київському університеті для підготовки професури.

У 20-тих роках Зінаїда працювала лектором у військових частинах, завідувала літературною частиною Київського фотокомітету й очолювала лекторську секцію в одній з частин Червоної Армії. 

У липні 1937 року Зінаїду було заарештовано за те, що вона є «активною учасницею контрреволюційною організації "Виборчий центр"» — її було засуджено до ув’язнення на 10 років. Письменниця була звільнена тільки після повного відбуття строку в 1947 році. Невдовзі Зінаїду було вислано до Алма-Атинської області, де вона працювала шкільною бібліотекаркою. Вона була на засланні в Північному Казахстані впродовж 1947 — 1955 років. 

Свою літературну діяльність Зінаїда починала як поетка, друкуючи свої вірші в газетах та журналах «Киевские вести», «Киевская мысль», «Вестник Европы» тощо. У 1916 році в журналі «Вестник Европы» була опублікована її повість «На роздоріжжі». Зінаїда також займалася перекладацькою діяльністю: у 1911 році окремою брошурою видавала переклад однієї з частин «Старшої Едди». Тривалий час Зінаїда писала російською мовою, але згодом все ж перейшла на українську.

Найвизначнішим твором Тулуб вважається її роман-дилогія «Людолови», в якому в художній манері відтворено життя українського народу за гетьмана Петра Сагайдачного. Вона також писала кіносценарії та п’єси.

Померла Зінаїда 26 вересня 1964 року у віці 73 років.