Михайло Фариняк, той, що Місько, той, кого мама залишила на родичів, відданий, щирий, люблячий хлопчисько, змушений витримати багато випробувань. Він проходить через міцну дружбу, прив’язаність, дитяче кохання, зраду, біль, війну. Ніщо не змінило того, ким він є. Підбадьорений ніжним абрикосовим цвітом, солодким запахом стиглих абрикосів і дружнім пулянням гнилими фруктами, він завжди залишається собою. А ще є дядькова «Абрикосова книгарня» - його джерело мудрості.
У романі переплітаються події з Міськового дитинства, яке минало у часи Першої світової війни, та сучасність, вже з іншим героєм, на якого вони опосередковано вплинули. Головними героями більшу частину книжки є діти, але історія абсолютно не дитяча. Сюжет закручений, багатогранний, чого він назви і обкладинки я не очікувала)
Книжка дуже цікава, атмосферна. Вона не проста, змушує задуматись, співпереживати, хвилюватись за долю героїв. Манера письма авторки легка, з нотками діалекту, з добрим гумором і м’якою розповіддю про сумне. Для мене історія не завершена, хочеться ще.