Аушвіц. "Остаточне рішення" нацистів

Аушвіц – місце одного із найжорстокіших злочинів людства. Про кількість загиблих у «таборі смерті» досі сперечаються історики – на Нюрнберзькому процесі озвучили жахливу цифру 4 мільйони. Через знищення частини документів його історія не досліджена повністю, хоч із часу звільнення в’язнів концтабору минуло понад 75 років.

Для створення книжки Лоренс Ріс взяв близько 100 унікальних інтерв’ю в очевидців подій. Завдяки розмовам із вцілілими колишніми в’язнями, наглядачами-злочинцями й вивченню архівних матеріалів автор дає вичерпну картину того, що діялося в «таборі смерті». Ріс доводить, що Аушвіц ніколи не замислювався для знищення євреїв, а «остаточне рішення щодо єврейського питання» ніколи не вважалося єдиним його завданням – хоча згодом саме ці два пункти стали його метою існування.

Книжка «Аушвіц» не тільки дозволяє нам побачити жахливу мініатюру ідеального суспільства з погляду нацизму, а й дає шанс зрозуміти людську природу в екстремальних умовах. А завдяки цьому усвідомленню ми зможемо багато чого зрозуміти й про себе.

Чим хороша книга Аушвіц

• Це портрет внутрішньої роботи табору з приголомшливими деталями — від технік масового вбивства й політики до борделю і пліток, які побутували між охоронцями та в’язнями.
• Ріс досліджує стратегічні рішення, які спонукали Гітлера та Гіммлера втілити «остаточне рішення» і зробити Аушвіц основним місцем знищення євреїв.
• Описує не тільки жорстокість і складні умови, у яких жили в'язні табору, а й відтворює кілька неймовірних втеч з Аушвіцу.
• Відповідає на питання: «Чи могла міжнародна спільнота зробити щось, щоб уникнути такої кількості смертей в Аушвіці?»

Про Лоренса Ріса

Лоренс Ріс — автор історичних книжок на тему нацизму, Голокосту та Другої світової. Колишній керівник історичних телепроєктів на BBC TV. Лауреат Премії Пібоді, Британської книжкової премії, BAFTA та двох нагород «Еммі».

Цитати з книжки

Про концепцію концтаборів:

На думку нацистів, життя в концтаборі було зменшеною копією зовнішнього світу. «Ідея боротьби стара, як саме життя, — говорив Гітлер у своїй промові ще 1928 року. — У цій боротьбі перемагає сильніший, здібніший, а менш здібний чи слабший програє. Боротьба — мати всього... Людина живе і зберігає свою перевагу над світом тварин не за принципами гуманності, а лише через жорстоку боротьбу». Цей псевдодарвіністський підхід, що передавав усю суть нацизму, лежав в основі управління концтаборами. Наприклад, капо «мали повне право» знущатися з підлеглих, адже вони довели, що сильніші в життєвій «боротьбі».

Про крематорії Аушвіцу:

Масивні цегляні будівлі крематоріїв Аушвіцу — це речове уособлення особливого жаху нацистського «остаточного рішення». Убивства вже не проводились в імпровізованих газових камерах: тепер для цього збудували схожі на фабрики споруди, що могли знищувати людей у промислових масштабах. Кривава різанина, в ході якої лилась кров жінок і дітей, і до цього траплялась у різні періоди історії, але цього разу це було щось зовсім нове — продумані споруди, в яких людей убивали абсолютно холоднокровно. Холодна, беземоційна й систематична суть цього процесу відображується в чистій червоній цеглі крематоріїв Біркенау.

Про медичні досліди над в'язнями:

Ув’язнених Аушвіцу навіть «продавали» компанії Bayer, філіалу I.G. Farben, як піддослідних кроликів для випробовування нових ліків. В одному з повідомлень від Bayer керівництву Аушвіцу говориться: «Транспорт зі 150 жінками прибув у хорошому стані. Однак нам не вдалося отримати кінцеві результати, тому що вони померли під час експериментів. Люб’язно просимо вас надіслати нам ще одну групу жінок такою самою кількістю й за таку саму ціну». Ці жінки, що померли під час тестування знеболювальних, коштували компанії Bayer по 170 рейхсмарок кожна.