Без ґрунту. Оповідання

Роман «Без ґрунту» й оповідання «Помста», «Приборканий гайдамака» та «Ой поїхав Ревуха…» об’єднує мотив двійництва, розколотого «я» і потреби вдавати із себе когось іншого, ніж ти є насправді.

Модерністський та інтелектуальний роман «Без ґрунту» описує події 1920–1930-х, коли ідеологи нового щасливого світу намагаються розірвати усі зв'язки з минулим та почати історію з нуля, виховати нову людину без обтяжливого минулого, яка має єдиний об'єкт преклоніння – великий керманич. 

Культуролог Ростислав Михайлович їде з Харкова у відрядження до Дніпра, звідки він родом, щоб вирішити майбутнє Варязької церкви – величної архітектурної пам’ятки, яку почав будувати вчитель Ростислава архітектор Линник. Але всі події відбуваються в атмосфері тотального державного контролю та страху, коли будь-яке слово про архітектуру чи її стиль може завтра опинитися в переліку звинувачень і стати вироком у судовому процесі.      

Чому варто прочитати книжку «Без ґрунту. Оповідання»?

• Автобіографічний роман В. Домонтовича, який відомий своєю неординарною і таємничою історією життя.
• Юрій Шевельов писав, що «Без ґрунту» – це синтетичний образ української дійсности двадцятих – початку тридцятих років, один з найкращих творів української прози нашого сторіччя.
• Роман провокує на критичний перегляд будь-яких істин та канонів, вірувань та національних святинь.

Про автора:

В. Домонтович – справжнє ім'я Віктор Петров – український письменник, літературний критик, археолог, історик, філолог. Публікував твори під різними псевдонімами. Разом з Валер'яном Підмогильним вважається засновником українського інтелектуального роману. Здобув визнання як автор романізованих біографій та художніх творів, серед яких «Дівчина з ведмедиком» (1928), «Доктор Серафікус» (1947), «Без ґрунту» (1948) та ін.