Білий попіл
Тарас Білий — найкращий київський детектив, якому замовляють розслідувати вбивство панночки — доньки сотника Назара Засухи і його дружини Анни. Начебто простісінька справа — Тарасу потрібно довести, що убив дівчину семінарист Хома Брут. Та коли детектив приїздить на хутір Білий попіл, то розуміє — не все так зрозуміло. Мешканці хутора і господарі дому приховують таємницю. І вона, здається, набагато страшніша за вигадки про Вія й повсталу з гробу панночку.
«Білий попіл» — це атмосферний детективний трилер у стилі нуар. Динамічний і кінематографічний, цей роман не відпустить читача до останньої сторінки. А найцікавіше — кожна таємниця матиме два пояснення: логічне й ірраціональне. У що вірити — обирати тільки вам.
Чим хороша ця книжка?
- В основі написання роману — містичні елементи роману «Вій» Миколи Гоголя, проте авторська інтерпретація здивує читачів.
- Гостросюжетний, кінематографічний і містичний — у романі автор поєднав різні стилі та жанри, створивши інтелектуальний текст із захопливим сюжетом, який буде цікавий усім читачам.
- Автор уважно ставиться до деталей, надаючи кожній особливе значення, а головне — цікаве пояснення у розв’язці.
Про автора:
Ілларіон Павлюк — український журналіст, продюсер, військовий та письменник. Автор романів «Білий попіл», «Танець недоумка» та «Я бачу, вас цікавить пітьма».
За атмосферою хутір Білий Попіл нагадує містечко Твін Пікс Девіда Лінча — тут усі не такі, якими здаються. Взагалі книжка Павлюка містить безліч алюзій на масову культуру: у ній можна знайти виразні паралелі ще з одним культовим фільмом «Бійцівський клуб» і безліч натяків на відомі літературні й кінотвори. Завдяки цій постмодерністській мішанині старосвітський антураж кінця XIX століття видається вдало виписаними декораціями, за якими ховається цілком сучасна історія з виразною моральною складовою про вибір і його наслідки. І, звісно, про ціну, яку завжди треба платити за скоєне.
«Білий попіл» Павлюка став чимось цілком новим в сучасній українській прозі. Вільні Павлюкові інтерпретації на теми гоголівського «Вія» вразили і приємно здивували всіх, хто брався до читання.