Бот

Про технотрилери Кідрука не можна писати не окресливши хоча б мінімально контекст. Українська література, як на мене, навіть мінімально не заповнена (поки що, звісно) представниками цього жанру. І на цьому фоні Бот у свій час по справжньому був ковтком свіжого повітря… Та й залишається таким і до цих пір, тому що копирсатися у «наукових штуках» серед письменників охочих небагато.

Жанр цей складний саме для авторів, тому що потребує колосальної праці в плані збору матеріалів для майбутньої книги. Автор має бути в курсі тенденцій розвитку усіх (чи принаймні тих, що стосуються його твору) галузей науки, щоб найбільш правдоподібно описати «події, що відбудуться сьогодні ввечері, або – найпізніше – завтра зранку». А ще весь цей «науковий матеріал» треба гармонічно вшити в книгу, і так, щоб зрозумів пересічний читач.

Із завданням бути технотрилером Бот справився. Захопливий сюжет з таємницями, пригодами, інтригами і саспенсом в наявності. Всьому цьому віриш і без проблем приймаєш вигадану автором історію. Із-за кожної сторінки тобі підморгує Майкл Крайтон, але для мене це плюс, тому що Крайтона я люблю, а кількість його книг цілком скінченна, а тут на допомогу прийшов Кідрук… за що я йому і вдячний.

З мінусів для мене точно є гумор, який в творах даного штибу зайвий, і передісторії персонажів, які тут забагато місця займають.

8/10.