Четверте крило. Емпіреї. Книга 1

Це справжнє літературне диво, яке перевершило всі мої очікування.

Сюжет розгортається в магічному світі, де кожен день сповнений небезпек та випробувань. Головна героїня, Вайолет Сорен Гейл вступає до елітної академії, де готують майбутніх вершників.
Вайолет стикається з жорстокими тренуваннями, суворими викладачами та небезпеками, що чатують на кожному кроці. Вона не хотіла цим займатись, але тепер вже просто не має вибору...

Що ж...Я переживала разом з героями їхні радощі і болі, раділа їхнім перемогам і сумувала через втрати. Ребекка Яррос створила неймовірний світ, сповнений магії, небезпек та незабутніх моментів. Особливо мене вразили моменти, коли Вайолет вперше піднялася в небо на своєму драконі. Це було неймовірно емоційно і захоплююче! Я відчула весь адреналін і захват від польоту, як ніби сама була там разом з нею. Кожен персонаж додав свою унікальну частинку до цієї історії, створюючи багатогранний і живий світ. Їхні взаємини, конфлікти і дружба робили сюжет ще більш захоплюючим і насиченим.

Прочитала «Четверте крило» після “буму” в книжковій спільноті, і цього хайпу чесно не розумію. Не можу назвати її жахливою, але мене вона й не надто вразила.
Найхаризматичніші тут дракони, але здається, ніби їх ввели в сюжет, щоб читачі сміялись з їхньої поведінки (якось же треба тримати нашу увагу).
Як такого тропу від ненависті до кохання у цій книжці немає – чи то читачі настільки накрутили, чи то Яррос намагалась зробити подобу на це, але, упс, не вийшли. Поясню: їх важко назвати ворогами, бо що зробила головна героїня, коли сестра сказала не наближатись до Ксейдена? Правильно, через шість сторінок розмовляла з ними. *Directed by Robert B. Weide*. А далі найцікавіше: загалом для Сорренґей їхній “конфлікт” (якого ми так і не побачили, до речі) закінчився, бо від її постійної сексуалізації Ріорсона можна зомліти. Уже тут стає зрозуміло навіть без спойлерів – між ними точно щось буде.
Єдине, за що хочу похвалити авторку – вона не зробила з Вайолет незрозуміло що. Письменника часто грішать надмірною ідеалізованою трансформацією своїх головних героїв – коли вони зі здихлі, яка навіть пляшку з водою підняти не може, за одне тренування перетворюють на найсильнішу людини у світі. Проте Сорренґей все ж має недоліки.
Щодо світобудови, то тут також все сумно. Ідея цікава, але виконання шкутильгає. Особливо, якщо читати «Четверте крило» після Макса Кідрука, який у своїх історіях деталізує все максимально. Чи можна нормально уявити як виглядає, наприклад, Рукавичка? Я ні, та й ніхто не може (жарти фанатів про American Ninja Warrior цьому підтвердження). Слабо прописані і герої, і світ.

Книга, яка нині входить в мій ТОП-топний список улюблених-найулюбленіших книг.

З нетерпінням чекаю на продовження.
А цю книгу я купила після того, як прочитала в електронці. Бо хочу щоб вона була на моїх книжкових поличках.
А це зі мною сталося втретє в житті.

Коли прийде мені друга частина, то перечитаю знову першу уже в папері, та прочитаю продовження.

Про сюжет я не бачу сенсу казати, бо ця книга зараз всюди.

Просто скажу - тут такі дракони .

Тут тільки про враження!

Ця книга мене підкорила з перших сторінок.
Тут суміш всього що я люблю - магічна школа, динамічний сюжет, цікаві персонажі, «від ненависті до кохання», гумор, ну і дракони.

Після того, як книга стала популярна (а стала вона популярна, бо її читала цільова аудиторія), то книгу почали читати всі, і зʼявляється все більше негативних відгуків.

Так от, якщо ви в минулому не отримали задоволення від читання «Голодних ігор», «Дивергента», «Той, що біжить лабіринтом», і зараз не фанат Сара Дж. Маас та Дженніфер Л. Арментраут - просто пройдіть мимо.
Воно вам не треба.