Давайте поговоримо про ваш останній секс. Оголіть тіло, щоб розкрити душу

Не знаєте, як відновити втрачену пристрасть у стосунках із партнером? Хочете порозумітися з коханою людиною та стати щасливішими разом, але не можете знайти спільну мову?

Сексолог та психотерапевт Єн Кернер застерігає: не поспішайте розривати свої стосунки — усе ще можна виправити.

Кернер проаналізує ваш статевий сценарій — початок, середину та кінцівку любовного акту. І допоможе зрозуміти, що у ньому пішло не так та як створити умови, в яких кожен з вас зможе отримати задоволення і розкритися по-справжньому.

У цій книжці — відверто про усі можливі способи отримання задоволення, налаштування психологічного та сексуального зв’язку з партнером, вихід на новий рівень у стосунках та повернення згаслих почуттів за допомогою пестощів.

Чим хороша книжка "Давайте поговоримо про ваш останній секс"

• Дасть конкретні поради парам, у яких існують сексуальні проблеми, як-от передчасна еякуляція чи відсутність жіночого оргазму.
• Розкаже, як досягти збудження за лічені секунди.
• Розкриває секрети задоволення зсередини, розповідаючи та показуючи будову статевих органів, найкращі зони та способи стимуляції ерогенних точок, варіації отримання задоволення як самому, так і в гетеро- чи гомосексуальній парі.
• Дуже детально описує усі можливі сексуальні іграшки, радить як, кому і за яких обставин їх краще використовувати.
• Розповідає, як спробувати БДСМ так, щоб обом партнерам це сподобалося.
• Відверто розказує про всі можливі види сексу — оральний, вагінальний, анальний та ще багато інших, про які ви навіть не здогадувалися.
• Дасть зрозуміти, що дивитися порно — це нормально, адже це може допомогти вам разом програти власні секс-сценарії та придумати рольові ігри.

Про Єна Кернера

Єн Кернер, PhD — ліцензований психотерапевт з питань шлюбу і сім’ї, відомий у США фахівець із сексуальності людини і парної психотерапії, секс-терапевт. Працює не лише з парами, допомагаючи людям розв'язувати проблеми, які виникають у стосунках. Єн регулярно пише статті для найбільших американських видань, зокрема для The Atlantic і The Economist, веде рубрику про секс для CNN Health.

Цитати з книги

Про стимульований потяг сексуального бажання:

Для когось це стане несподіванкою, але багато хто не відчуває потягу «спонтанно», а їхнє бажання не є «високореактивним». Воно більш цілеспрямоване й не виникає миттєво; настрій з’являється поступово. Потяг у таких людей — це не перше відчуття, а друге, третє чи четверте. Фахівці називають цей тип сексуального бажання «стимульованим». Ті, кому він притаманний, реагують на сексуальні сигнали інакше, ніж ті, у кого потяг безумовний. Людині зі стимульованим потягом потрібно кілька сигналів для стимуляції збудження. Це не означає, що вони їх не розуміють — вони сприймають їх як щось сексуальне й чуттєве, але сигнали не викликають збудження з такою ж силою, як у людей зі спонтанним потягом.

Про сексуальні фантазії:

Ось що про фантазії писав Роберт Столлер, психоаналітик і дослідник глибин еротичної свідомості: «Носії надії, зцілення від травм, захист від дійсності — вони приховують істину, допомагають віднайти ідентичність, відновити спокій, побороти страх і смуток, очистити душу». Я переконаний, що наші фантазії — це наші союзники, а не вороги. Хочу ще раз наголосити: наші фантазії — це наші союзники, а не вороги. Якщо чиясь фантазія допомагає людині вимкнути гальма й збудитися достатньо для того, щоб відпустити все й відчути насолоду, я потиснув би такій фантазії руку та подякував за створення передумов для буяння еротичної енергії.

Про «секс-негативне» середовище і сором:

Значна частина моїх пацієнтів росла в «секс-негативному» середовищі, тобто якщо вдома й були розмови про секс, їх супроводжували сором, провина й заборони. Перестороги, нотації, суперечки про мастурбацію і дошлюбний секс, подвійні стандарти в ставленні до сексуальної поведінки чоловіків / жінок — почуте в роки становлення закарбувалось у їхній свідомості. Інші мої пацієнти виросли в середовищі, де сексуальних тем уникали. Не те щоб секс засуджували — про нього просто не говорили. Можливо, тему вважали недоречною, незручною чи соромились її. Як наслідок, люди не навчилися розмовляти про секс, перетворювати свої почуття й думки на слова.