Дівчина, жінка, інакша

Коли я вперше взяла книгу до рук і розгорнула її, то спочатку подумала, що мені дістався бракований варіант. Книга написана в досить дивному стилі – усі речення починаються з нового рядка, з маленької літери і вкінці не ставиться крапка.

До такого життя мене не готувало, тому спочатку було досить тяжко призвичаїтися.

Книга розповідає про життя різних жінок. В основному тут розповідається про темношкірих жінок, які люблять інших жінок, і яких суспільство не приймає.

Починається усе з жінки на ім’я Амма, яка є автором п’єси про амазонок. І саме навколо цієї п‘єси крутяться усі сюжетні лінії.

Тут є історія жінки, яка показала, що аб’юзивні стосунки бувають не лише з чоловіками. Але жінки також бувають як моральними, так і фізичними тиранами.

Тут є історія дівчини, яку ще в дитинстві зґвалтувала групка п’яних покидьків. І хоча це її зробило лише сильнішою, але те, що вона, через упередження суспільства, мала справлятися самотужки, лякає та бентежить.

Загалом тут усі історії, які показують, на скільки суспільство по різному сприймає чоловіка і жінку. І хоча тут розглянуті різні часові проміжки, але, як показує практика, з часом мало що змінюється.
Тут навіть є героїня, яка народилася чоловіком, але в подальшому стала жінкою. І ось вона на своїй шкурі відчула цю різницю. Бути чоловіком і жінкою – це дві кардинально різні речі.

Тут навіть є історія гендерно невизначеної жінки. Вона якби і жінка, але і не жінка. І вона дуже ображається, коли її називають жінкою.

Структура книги нагадує фільм «Реальне кохання», де ми бачимо купу історій різних людей, які в результаті опиняються на одній вечірці. Не усі, звичайно, але основні головні героїні все таки відвідали ту саму виставу про амазонок, а в кінці завітали на гуляння в честь цієї події.
Це вперше книга, яка отримала Букерівську премію, так сильно мене зачепила і стільки емоцій в мені викликала.

"Дівчина, жінка, інакша" стала для мене відкриттям 2023 року. Саме тоді я побачила пост Емми Антонюк про цю книгу.

Твір увібрав у себе 12 історій жінок, які живуть у Великобританії, переважна більшість з них - темношкірі. Звісно, я ніколи не матиму той досвід, який отримали героїні роману. Але я можу бути дотичною і робити власні висновки з кожної ситуації. І це дуже важливо, адже авторка піднімає безліч соціальних проблем. Тут і проблеми ЛГБТ- спільноти, проблеми насилля, зради, мистецького пошуку, стосунки між батьками і дітьми, стосунки між партнерами, боротьба за виживання в скрутному становищі і ще дуже багато всього.

На початку текст сприймався важко через відсутність розділових знаків. Кожен розділ виглядав як пазлик 1 великої історії. Але в результаті вималювалась чітка картина і все стало на свої місця. Я вклоняють перед авторкою за те, як вона підійшла до проблем жінок. Кожна з нас має право проживати таке життя, яке буде комфортно саме нам. Ніхто не вправі обмежувати наші права та свободи. Наша сексуальна орієнтація чи колір шкіри не є критеріями того правильні ми чи неправильні.
Жінка в праві помилятися, змінювати роботу або партнера, коли відчує в цьому потребу.

Життя надто коротке, щоб марнувати його на неприємні речі. Звісно, суспільство диктує нам певні правила життя. Але саме такі книги є рупором змін. Читач проживає історії героїнь і приміряє на себе їхній досвід . Для мене це світоглядна книга, яка неодмінно має бути прочитана не одним поколінням жінок.