Джейн - дівчина, доля якої була доволі складною, і все чого воно бажала - це спокійно і достойно жити, працювати. Звісно, в душі Джейн були і мрії, і високі прагнення, але вони не заважали їй бути серйозною та поміркованою.
Та ось в її життя увірвалось кохання. Містер Рочестер, на перший погляд, зовсім не пасує Джейн. Його характер, та і, як ми потім дізнаємось, багаж минулого, завдають Джейн немало болю і хвилювань. Та врешті-решт, вони краще впливають один на одного. Він розкриває в коханій її сильні сторони, а вона робить його більш поміркованим і добрішим.
Так, це не ідеально-правильна історія кохання, навіть на 19 століття. Але вона така емоційна і атмосферна, що я розумію, чому стільки років читачі нею насолоджуються, а екранізації збирають безліч переглядів.
Це не тільки любовний роман, а й роман-виховання. Ми бачимо ріст і зміни не тільки в головних персонажах, а й другорядних.
Перечитувала книгу вже декілька разів і кожного разу є на що звернути увагу. Спочатку я бачила тільки любовну лінію, а з часом мене більше зацікавила боротьба характерів Джейн та Рочестера. Бачила думки, що Джейн зробила помилку, адже Рочестер не достойний її. На мою думку, він і має за спиною негідні вчинки, та саме Джейн та людина, заради якої він змінився. А кожен заслуговує на такий шанс.
Відчувається, що дівчина досить скромна, спокійна, звикла підкорятись, але водночас вміє постояти за себе, знаходить у собі сили навіть тоді, коли здається, що виходу немає. Вона жива і для мене це найголовніше.
⠀
Містер Рочестер, правду кажучи, дратував мене іноді своєю поведінкою та висловлюваннями.
Шарлотта Бронте настільки чарівно пише, що я йшла за сюжетом бадьоро, не хотіла відриватися. Рідко коли письменник може так привернути читача практично до всіх героїв свого роману. Навіть холодний Сент-Джон здається не таким простим, а багатогранним, і це викликає повагу.
⠀
Заради такої класики хочеться вивчати цей жанр літератури ще більше. Загадково, красиво, фантастично та неймовірно.
⠀
Мені настільки подобалося, що я відразу добавила цю книгу до улюблених. Класика вічна, вона жива і дуже вписується у наше повсякденне життя. Адже історія повторюється, люди не змінюються, почуття стають лише сильнішими.