" Повсякденна нудьга антиутопії приправлена грубощами та сексом. Те чого всі чекали"
Якщо говорити без спойлерів. Ця книга виглядає як нова страва приготовлена на основі стандартних продуктів "1984" Орвела. Тільки з додаванням нових сучасних феміністичних компонентів, але не лишає після себе неприємного відчуття що тебе пережували та виплюнули. Яка так само дає подивитись на навколишніх події під іншим кутом. Можливо стає поштовхом для зміни окулярів з іншими лінзами. через які вже можна побачити що сценарій антиутопії реальний.
Після прочитаного маю чи мало вражень. Цей твір набагато лагідніший ніж оригінал. Тому думаю для любителів лагідного знайомства зі світом "Джулія" підійде ідеально!!!
Світ Орвелівського 1984-го. Ті ж обставини, ті ж герої. Однак тут усі події відбуваються навколо Джулії, а не Вінстона. Авторка спробувала розкрити особистість Джулії глибше, з історією її життя, думками, поглядами, вчинками.
Це роман-фантазія про те, що залишилось за кадром у Орвелла, і на початку історія особливо схожа на класичний «1984», з новими деталями. Потім події йдуть далі, доводячи нас навіть до знайомства з самим Великим Братом.
Читання цієї книжки для мене - як кардіограма: цікаві моменти чередувались з нудними деталями, потреби в яких я не бачила. Інколи було забагато відвертих сцен. Поведінка Джулії ніби пояснювалась її роздумами і внутрішнім світом, але багато знову ж таки залишилось поза текстом. Я так і не зрозуміла Джулії. Нібито сильна жінка, здатна боротись, а ніби людина системи, яку тішать дрібні порушення. Треба дофантазовувати нафантазоване.
Авторка описала багато про життя жінок в умовах панування Партії, загалом не вигадавши нічого нового, чого б не придумали люди за тривалу історію мізогінії. А ще закинула кілька гачечків для спраглого читача. Як от: що спонукає людину підкорятись чи йти проти системи, до чого може призвести бездіяльність через страх невизначеності, чи можливо подолати тоталітаризм демократією.
Загалом непоганий варіант для тих, хто хоче потрапити у світ Орвелла без Орвелла. Враження від класичного «1984» мені «Джулія» не зіпсувала, цей твір («Джулія») не настільки глибокий і попри очевидні спроби, не такий вже і провокативний. У деяких місцях доповнивнення класичної історії було вдалим і тепер боюсь, щоб у голові деталі не змішались) Щоб освіжити пам’ять, чудово підійшов графічний роман «1984». Тому, якщо Орвелла читали давно, цей тандем ідеальний.