Фієста. І сонце сходить

Ставша культовою історія від Нобелівського лавреата, яка висвітлює тривоги «втраченого покоління»

У своєму культовому романі «Фієста. І сонце сходить» Ернест Гемінґвей висвітлює тривоги та переживання «втраченого покоління», до якого належав і сам.

Цей роман, у якому зашифровано знайомих автора, розповідає, в першу чергу, про людей – стомлених, зламаних, завислих у постійному очікуванні, які все намагаються схопити життя за хвіст, але воно постійно вислизає з їхніх пальців. Своє невимовлене горе вони заливають алкогольними ріками та гублячись у численних пригодах у Парижі, Піренеї, Памплоні тощо…

У спосіб, характерний тільки Гемінґвею, він шорсткими, але напрочуд влучними та чуттєвими мазками викладає строкату мозаїку, що складається з 

морального занепаду, духовного розпаду, закованого в ланцюги кохання та розбитих ілюзій, переповідаючи безсмертну історію стосунків Джека Барнса та Брет Ешлі.

Чому варто прочитати книжку «Фієста. І сонце сходить»?

• Роман визнаного світового класика та Нобелівського лавреата, в основу якого лягли деталі його життя.
• «Фієста. І сонце сходить» змальовує будні «втраченого покоління», до якого входив сам Гемінґвей.
• Пронизливий та чуттєвий погляд на розчарування та тривоги покоління автора після Першої світової війни.

Про автора:

Ернест Гемінґвей — американський прозаїк, автор оповідань і журналіст. Його лаконічний стиль мав сильний вплив на художню літературу ХХ століття, а його авантюрний спосіб життя та публічний імідж викликали захоплення ним у наступних поколінь. Гемінґвей написав більшість своїх творів між серединою 1920-х і 1950-х років. Він був нагороджений Нобелівською премією з літератури у 1954 році. Опублікував сім романів, шість збірок оповідань і дві публіцистичні праці. Три його романи, чотири збірки оповідань і три публіцистичні твори були опубліковані посмертно. Його твори вважаються класикою американської літератури.