Гіпотеза кохання

Незважаючи на те, що я не дуже полюбляю любовні романи, ром-коми та інші подібні жанри, ця книга залишиться в серці.

Олівія вступає до магістратури (аспірантури), де зустрічає Адама, професора, який серед студентів є неймовірною ханжою і нестерпною занудою. Все закручується таким чином, що Олівії доводиться вступати з Адамом у фіктивні стосунки, які обом повинні принести користь. Але як це буде, краще прочитати самим.

Я в неймовірному захваті від книги! Минуло достатньо часу з моменту її прочитання, але емоції, які вона викликала – це щось! Тут можна і посміятися, і плакати, і посміхнутися героям, і посміхнутися з деякими їхніми вчинками - все відразу! Якщо вам подобається шаблон Grumpy and Sunshine у романах - це просто ідеальний зразок.

Якщо ви ще не читали Гіпотезу кохання, то це моя особиста рекомендація, в тому числі для тих, хто тільки починає вивчати жанр романів і хоче вибрати для себе щось легке і несолодке. Головні герої тут не будуть цукровими і нескінченно милими, вони справжні – зі своїми проблемами, думками, загонами. Вони не картонні, їхні стосунки не ідеальні, що для мене, орієнтуючись все-таки на жанр, дуже цінно.

Олів цілує незнайомця.
Цей незнайомець вивляється професором в її університеті.
Чутки швидко ширяться, і вони вирішують їх не припиняти, а продовжувати вдавати пару.
Більше проводять часу один з одним, дізнаються про душевні рани один одного, підтримають один одного у важливих моментах, закохуються.

Книга вигулькувала з кожного куточку bookstagrama, і не було навіть такої можливості, що я її не прочитаю.
Бо цікаво ж чому вона така популярна.
І я не зрозуміла.
Посередній такий ромком.
Мені було нудно.

Головна сюжетна лінія, «fake dating» (яку я дуже люблю в книгах, але коли вона має сенс), була непереконлива, та і подальші сюжетні повороти були притягнуті за вуха. Головні герої мали пройти певні життєві уроки на шляху того, щоб віднайти щастя, і вони їх пройшли.
І все. Якось прісненько.

Єдине, що для мене витягло цю книгу на три зірки, це той момент, що показано як тяжко жінці добиватися визнання в «чоловічій» справі, де її постійно тикають носом в те, що їй тут не місце.

До цієї книги я не думала, що жанр ромком чи просто романтичні (чи еротичні) книги це моє, просто по умовам марафону, треба було прочитати якусь романтичну книгу. А в мене ця була вже. На моє здивування книга виявилась 18+, правда тільки 2 розділи, тому якщо вам це не подобається, можна прогорнути, але саме через це я не раджу читати книжку підліткам до 16 років, хоча з вигляду палітурки, це зовсім підліткова книжка. Ну і початок як в підлітковому ромкомі - вона поцілувала в темному коридорі аби когось, а цей хтось виявився просто богом краси, розуму та сили, ще й похмурий, неприязний та занадто строгий, ну щоб точно закохатись по самі вінця. Дівчина - біолог-початківець і має бажання розвиватись саме в сфері науки та стати доктором наук, докладає максимум зусиль, не спавши, а іноді навіть не ївши, а він - вже має купу грантів та заслужений авторитет як доктор наук, працює в університеті, а от спільне в них – відсутність коханої людини, та і часу на стосунки. Спойлеру не буде, а якщо хтось знає, чи є продовження - пишіть))

Мої стосунки з цією книгою розвивалися так само, як і її сюжет: від фіктивності стосунків і передбачуваності подій до того, що я закохалася в головних героїв і нарешті почала їм вірити.

Спочатку не вірилося, що молода науковиця аспірантка Олівія займається вивченням раку підшлункової залози. Звісно авторка намагалася додати кілька розумних слів, типу ПЛР, електронний мікроскоп і блоттинг, але власне ніякого дослідження не було.

Не вірилося, що дівчина готова пожертвувати своїми, хай і не зовсім вдалими стосунками, заради найкращої подруги, а тим паче завести фіктивні. Та ще й з ким - викладачем кафедри, бездушним велетнем Адамом Карлсеном.

Власне слабо вірилося і у їхні фальшиві стосунки, розвиток яких стимулювався завдяки тій самій найкращій подрузі Ань. Тій, яка при першій же нагоді вибовкала таємницю Олів, зробивши її загальновідомою усьому університету.

Але, друга половина мене підкорила! Переживання Олівії щодо виступу на конференції, сексуальні домагання та маніпуляції щодо подальшої наукової практики з боку іншого викладача (привіт, власний гіркий досвід), розвиток реальних стосунків - от це все виглядало реальним.

Не скажу, що ромкоми - мій жанр, але якщо маєте кілька зайвих годин і шукаєте якогось легковажно-романтичного читання - то Вам сюди! А ще тут є спекотні сцени

Гіпотеза кохання історія від якої неможливо відірватися з перших сторінок.
На перший погляд, це типовий ромком, але як же він атмосферно написаний. Тому, якщо ви любите цей жанр, то ця історія точно потрапить у ваш топ прочитаного.
В книжці добре прописані, як головні, так і другорядні герої. Іноді за життям останніх було навіть цікавіше спостерігати і хотілося б дізнатися, як склалася їх доля далі. Хто зна, може колись нас потішать і цією історією.
Приємний бонус для мене, що книжка розповідає про наукове середовище. Про проблеми і інтриги, які залишаються за кадром великих ідей. Це важливо і чудова, що авторка пише про те, що знає і підіймає дійсно важливі і актуальні теми.
Звісно є і мінуси, хоча б я назвала це простими кліше за які ми всі так любимо читати ромкоми. Високий і гарний герой, одне ліжко, від ненависті до любові.
Все це знайомо читачам, але це не робить книжку поганою, це той звичний мінімум заради якого я беру читати такі книжки. Читач знає, що там буде і читач бере читати цю книжку заради цих моментів. Від себе скажу, що навіть цю клішованість авторка намагалася мінімізувати.
Цей ромком особливий тим, що звертає увагу на важливе і це важливе не губиться серед романтичних сцен. Воно залишається в центрі уваги і змушує задуматися.

Я не люблю ромкоми, але ця книга свого часу врятувала мене від поганого настрою.
Головні героїв, про чиє кохання власне йде мова, дуже цікаві. Олівія - кумедна і проста дівчина, часто викликає сміх, але також вона розумна і прониклива. Адам - професор, якого бояться всі студенти, поза тим, він хороша людина, яка має стійкі життєві правила. Це класична історія кохання між протилежностями.
Ромком наповнений всіма можливими кліше цього жанру, але використані вони вміло, так, що це не кидається в очі, а книга читається плавно, цікаво і легко.
Почуття між персонажами викликають позитивні емоції і одразу починаєш щиро за них вболівати.
Авторка звертає увагу також на важливі соціальні проблеми, зокрема на жінку в науці, середовищі, яке і досі прийнято вважати чоловічим.
Стосовно історії кохання: особисто я звернула увагу не так на їх пристрасть, як на вміння робити кращими один одного, здатними йти на компроміси і рухатись вперед разом. В житті однією пристрастю не обійдешся. І це чудово, що авторка звертає на це увагу, адже ромкоми читає багато підлітків і вони мають бачити приклад вибудовування здорових стосунків і розпізнавання червоних прапорців.
Тож, можу порекомендувати книгу тим, хто шукає легку історію, але не приторно-солодку і з цікавинкою.

Я й не знала, що ця книга буде такою гарною! Неймовірна і ніжна історія про аспірантку та професора. І ні, це не якась огидна камасутра. Це часом спокуслива, часом чутлива історія кохання. І так, історія починається з того, що головна героїня Олівія цілує професора на очах у своєї подруги. А зробила вона це як раз для неї, щоб та зрозуміла, що більше не кохає свого колишнього. Уявіть собі такий собі трикутник: Олівія нещодавно порвала стосунки з своїм хлопцем, але бачить, що її подруга закохалась у нього. Олівія, яка нічого не відчуває до колишнього, дуже стурбована тим, як мучаться її подруга і вирішує зробити все щоб довести їй, що вона більше його не кохає і вона може зустрічатись з ним. Напередодні поцілунку з Адамом — тим самим професором — Олівія сказала подрузі, що йде на побачення, але сама пішла працювати у бібліотеку. Та коли вона проходила коридором, побачила подругу і відразу кинулась до першого чоловіка, щоб поцілувати його. І це тільки початок) загалом історія наповнена своєю особливою атмосферою. Герої вважають себе друзями, хоча закохані один в одного. Це не є тропом від друзів до кохання. Вони одразу закохались один в одного, просто не знали, як зрозуміти ці почуття, тому тягнулись один до одного не думаючи. Моя оцінка 9/10