Відгуки і рецензії читачів
27.07.2024
Якщо ви шукаєте книгу, яка змішує жанри "50 відтінків сірого" і "Кримінальна романтика для початківців", то цей твір – саме для вас. Але дозвольте мені поділитися своїм, м'яко кажучи, скептичним враженням.
Почнемо з нашої героїні, Перл. О, Перл! Яка ж ти невинна, наївна і водночас неймовірно приваблива жертва обставин. Викрадена жорстоким і небезпечним босом мафії, вона швидко перетворюється з переляканої дівчини на... ні, не на сильну і незалежну жінку, а на об'єкт, який постійно потребує порятунку. І, звісно ж, це робить її ще більш привабливою для нашого головного героя.
Тепер перейдемо до ГГ. Ось він – втілення мужності, небезпеки і привабливості. В ньому є все, що повинно бути в типовому босі мафії з дешевих романів: холодний погляд, залізна воля і, звісно, бездоганний смак до дорогої білизни. Так, він одержимий білизною. І це не просто випадкове захоплення – це основа його персонажа! Хіба можна не захоплюватися чоловіком, який знає все про мереживо і ґудзики?
Сюжет... або те, що авторка називає сюжетом. Викрадення, муки, зваблення, страждання – і так по колу. Весь цей калейдоскоп подій нагадує мені дешевий серіал, де сценаристи намагаються втримати глядача постійним нагнітанням драматичних ситуацій, не переймаючись логікою чи глибиною персонажів.
Діалоги між персонажами – це окрема насолода. Вони настільки наповнені кліше, що я не могла втриматися від сміху. Іноді здавалося, що герої просто зачитують репліки з "порадника для романтичних сценаристів". Наприклад, кожна сцена зі спробою зваблення або погроз звучала так, ніби її написав підліток, який надивився занадто багато драм.
Але найцікавіше – це розвиток стосунків між Перл і Картером. Замість глибоких емоційних змін ми отримуємо якийсь абсурдний симбіоз насильства і прив’язаності. Здається, що авторка намагалася показати складність людських почуттів, але результат більше схожий на незрозумілий хаос.
Іронія в тому, що незважаючи на всі ці недоліки, книга все-таки має якусь дивну привабливість. Можливо, це той самий ефект "настільки погано, що аж добре". Ви не можете відірватися від читання, спостерігаючи, як герої знову і знову наступають на одні й ті самі граблі, і думаєте: "Ну що ще може піти не так?"
Почнемо з нашої героїні, Перл. О, Перл! Яка ж ти невинна, наївна і водночас неймовірно приваблива жертва обставин. Викрадена жорстоким і небезпечним босом мафії, вона швидко перетворюється з переляканої дівчини на... ні, не на сильну і незалежну жінку, а на об'єкт, який постійно потребує порятунку. І, звісно ж, це робить її ще більш привабливою для нашого головного героя.
Тепер перейдемо до ГГ. Ось він – втілення мужності, небезпеки і привабливості. В ньому є все, що повинно бути в типовому босі мафії з дешевих романів: холодний погляд, залізна воля і, звісно, бездоганний смак до дорогої білизни. Так, він одержимий білизною. І це не просто випадкове захоплення – це основа його персонажа! Хіба можна не захоплюватися чоловіком, який знає все про мереживо і ґудзики?
Сюжет... або те, що авторка називає сюжетом. Викрадення, муки, зваблення, страждання – і так по колу. Весь цей калейдоскоп подій нагадує мені дешевий серіал, де сценаристи намагаються втримати глядача постійним нагнітанням драматичних ситуацій, не переймаючись логікою чи глибиною персонажів.
Діалоги між персонажами – це окрема насолода. Вони настільки наповнені кліше, що я не могла втриматися від сміху. Іноді здавалося, що герої просто зачитують репліки з "порадника для романтичних сценаристів". Наприклад, кожна сцена зі спробою зваблення або погроз звучала так, ніби її написав підліток, який надивився занадто багато драм.
Але найцікавіше – це розвиток стосунків між Перл і Картером. Замість глибоких емоційних змін ми отримуємо якийсь абсурдний симбіоз насильства і прив’язаності. Здається, що авторка намагалася показати складність людських почуттів, але результат більше схожий на незрозумілий хаос.
Іронія в тому, що незважаючи на всі ці недоліки, книга все-таки має якусь дивну привабливість. Можливо, це той самий ефект "настільки погано, що аж добре". Ви не можете відірватися від читання, спостерігаючи, як герої знову і знову наступають на одні й ті самі граблі, і думаєте: "Ну що ще може піти не так?"