Відгуки і рецензії читачів
07.01.2024
«Звичайно, усе це сталося дуже давно й ніщо подібне більше не станеться. Не в наші дні й не в нашу історичну добу.»
Роман про ДСВ сучасного ірландського письменника, написаний 2006 року, включений МОН України у шкільну програму із зарубіжної літератури для 7 класу. Нехай це не зупиняє дорослого читача. Матеріалу для роздумів знайдеться для всіх. Тут сім’я, дружба, рівність, історія, виконання наказів, трагедія.
Бруно лише 9 років. Він звичайний німецький хлопчик, якому зі сім’єю доводиться переїжджати з улюбленого Берліна казна-куди. Адже батько отримав якусь почесну роботу від самого Фурора. Батько тепер носить красиву форму з багатьма значками, мати ним пишається, хоча їхати нікуди не хоче. Лише бабуся не сприймає загального захвату.
По приїзді стає зрозуміло, що там, казна-де, сумно: немає школи, немає сусідів, друзів завести неможливо, в будинку снують солдати, батько постійно в роботі. Хоча через вікно видно якесь поселення за великим парканом з дроту. Там багато дивних людей у смугастих піжамах і шапках. А ще є діти. Мабуть, серед будинків і труб з димом, які видніються, є прилавки з продуктами, морозивом та кафе; можна поганяти м’яча з дітьми чи щось досліджувати.
На жаль, за огорожу не можна заходити, хоча Бруно дуже хоче. Там, либонь, значно цікавіше. І одного разу, подалі від будинку, Бруно через цей же паркан знайомиться з худющим хлопчиком Шмулем. Майже щоденні довгі розмови приводять до міцної дружби.
Дуже цікава книжка, написана ніби-то наївно, адже відтворена через сприйняття самого Бруно. А проте болюча. Чим же закінчиться історія дружби і чи зрозуміє Бруно що відбувається навколо? А взагалі, чи дійсно світовий правопорядок і наша історична епоха є гарантією проти таких подій?
Роман про ДСВ сучасного ірландського письменника, написаний 2006 року, включений МОН України у шкільну програму із зарубіжної літератури для 7 класу. Нехай це не зупиняє дорослого читача. Матеріалу для роздумів знайдеться для всіх. Тут сім’я, дружба, рівність, історія, виконання наказів, трагедія.
Бруно лише 9 років. Він звичайний німецький хлопчик, якому зі сім’єю доводиться переїжджати з улюбленого Берліна казна-куди. Адже батько отримав якусь почесну роботу від самого Фурора. Батько тепер носить красиву форму з багатьма значками, мати ним пишається, хоча їхати нікуди не хоче. Лише бабуся не сприймає загального захвату.
По приїзді стає зрозуміло, що там, казна-де, сумно: немає школи, немає сусідів, друзів завести неможливо, в будинку снують солдати, батько постійно в роботі. Хоча через вікно видно якесь поселення за великим парканом з дроту. Там багато дивних людей у смугастих піжамах і шапках. А ще є діти. Мабуть, серед будинків і труб з димом, які видніються, є прилавки з продуктами, морозивом та кафе; можна поганяти м’яча з дітьми чи щось досліджувати.
На жаль, за огорожу не можна заходити, хоча Бруно дуже хоче. Там, либонь, значно цікавіше. І одного разу, подалі від будинку, Бруно через цей же паркан знайомиться з худющим хлопчиком Шмулем. Майже щоденні довгі розмови приводять до міцної дружби.
Дуже цікава книжка, написана ніби-то наївно, адже відтворена через сприйняття самого Бруно. А проте болюча. Чим же закінчиться історія дружби і чи зрозуміє Бруно що відбувається навколо? А взагалі, чи дійсно світовий правопорядок і наша історична епоха є гарантією проти таких подій?
