До речі, Алі Гейзелвуд сама нейробіологиня, тому тут +100 до того, на скільки правдоподібно тут зображуються жінки в науці і науковий світ.
Про сюжет: Головній героїні Бі пропонують очолити проєкт мрії від NASA. У неї фіолетове волосся, а ще вона веде блог в Твіттері про становище жінок в науковому світі. Вона нейробіологиня, вивчає мозок і їй запропонували працювати в проекті по розробці шоломів для астронавтів, які допоможуть їм краще зосереджуватися і краще почуватися в космосі. Звісно ж вона погоджується на роботу, навіть коли дізнається, що керувати проєктом з боку інженерів буде її “заклятий ворог” ще з часів аспірантури Леві Вард.
“Кохання - ось істинний лиходій: нестабільний ізотоп із характерним для нього неперервним спонтанним радіоактивним розпадом”.
На деяких моментах (ну звісно ж) в гарячих сценах я закочувала очі, ну бо любовний інтерес героїні звісно ж високий, звісно ж з кубиками на пресі і звісно ж з великим чл*ном. Ну і звісно ж, сама головна героїня така маленька, тендітна і не спортивна, а цей чоловік поряд такий високий і спортивний (ну майже як в “Сутінках”, чи “Четвертому крилі”, чи в будь-якій інша романтичній книжці).
Але, як для мене, то заради гумору авторки можно потерпіти ці банальності.
Ще були цікаві факти про Марію Кюрі: “Ти знала, що вона працювала гувернанткою? Марія Кюрі? У неї була із сестрою домовленість. Марія працювала гувернанткою й допомогала своїй сестрі оплатити медичний інститут. А потім, коли її сестра знайшла роботу, вони помінялися”.
Персонажі Хейзелвуд традиційно добре розроблені. Бі - талановита, але трохи невпевнена у собі вчена, яка прагне довести свою цінність у чоловічому світі науки. Леві, зі свого боку, спочатку здається холодним і відчуженим, але поступово розкривається як чуйний і підтримуючий партнер (не будемо згадувати, як часто в ромліті використовуються типажі саме таких холодних і відчужених)). Їхні взаємодії наповнені гострими діалогами, комічними ситуаціями та ніжними моментами, що робить їхні стосунки правдоподібними та привабливими.
Книга підіймає важливі теми гендерної рівності у науці, професійного суперництва та балансу між роботою та особистим життям. Хейзелвуд майстерно вплітає ці соціальні питання у романтичну канву, що дозволяє замислитися над важливими питаннями, зберігаючи при цьому легкість та динаміку сюжету.
Я зовсім не буду вас відмовляти читати ці книги, адже це справді чудові любовні історії для легкого читання і відпочинку. Ще й зачіпають важливу проблеми жінок у науці: сексизм на робочому місці, упереджене ставлення, недооцінення.
Але варто відверто говорити, що Алі Гейзелвуд грішить самоповторами. На мою думку, це не погано і не добре, просто варто це враховувати. Але із зацикленістю на маленьких жіночках і великих чоловіках з великими руками і великим ****** таки варто щось робити. Бо всю книгу в мене було відчуття, що це ті самі герої, що і в «Гіпотезі кохання», тільки їм стерли пам’ять і помістили в лабораторію NASA.
Бі Кеніґсвассер – нейробіологиня з фіолетовим волоссям, пірсингом і татушками, вона фанатіє від Марії Кюрі і веде блог від її імені. Бі запрошують очолити проєкт NASA із розробки шолома нейростимуляції, однак працювати доведеться з Леві Вардом, який недолюблює її ще з аспірантури. Леві – талановитий інженер із старим котом, дещо стриманий у проявах емоцій. А справжні проблеми починаються тоді, коли Леві починає відверто перешкоджати роботі Бі, і тут починається протистояння, яке завершується у ліжку.
Передбачуваність сюжету теж не вважаю вадою, адже беручи будь-який ромком ви не чекаєте болісних самокопань і страждань?
Правильно, ви чекаєте палких стосунків і гарячого сексу. Тут він буде. А ще чимало дотепних діалогів, смішних ситуацій і правильних посилів щодо відносин.
Класною фішкою роману є відсилка до Марії Кюрі, це допомагає акталізувати та популяризувати легендарних жінок-науковиць. Та й взагалі, ніша, яку зайняла Гейзелвуд чудово працює на об’єктивне висвітлення наукових світу і його працівників, як зовсім не нудних і зациклених на роботі.
Про що книга: нейробіологиню Бі Кеніґсвассер, яка неймовірно фанатіє від Марії Кюрі, запрошують очолити проєкт її мрії в NASA. Від такої можливості вона не планує відмовлятися навіть тоді, коли дізнається, що разом з нею працюватиме Леві Вард - чоловік, який зневажає її ще з часів навчання. Але справжні проблеми починаються тоді, коли Леві починає саботувати роботу Бі...
Головна героїня була крутою (окрім моментів, де відверто тупила), говорила і думала про правильні речі і не боялася висловити своє незадоволення пригніченням жінок у науці, підкріплюючи це фактами з біографії Марії Кюрі (деякими її неологізмами планую послуговуватись в житті)
Дуже сподобалось, що в цій книзі авторка ще більше висвітлила жінок у STEM: ця тема і жарти навколо неї наскрізно пронизували оповідь, органічно в неї влившись
Але є одне величезне АЛЕ. На жаль, авторка самоповторюється як з зовнішністю персонажів, так і з поворотами сюжету. Останнє було особливо сумним і неприємним, не говорячи вже про те, що один із задумів, який мав справити вау-ефект наприкінці, був очевидним з самого початку (як мінімум, для мене)
Крім того, розчарувала кінцівка книги: було відчуття, ніби її хотіли завершити якнайшвидше і не вистачало часу, щоб гарно, а не поверхнево, все прописати
P.S. Я щиро намагалась зрозуміти, чи пов'язані ділянки мозку, якими названі розділи, з словом після двокрапки або подіями в розділі, але в школі на уроці біології я переважно грала в Homescapes, а не вникала в тему, тому якщо це дійсно так, то це прикольно, якщо ні, то авторка впустила непогану ідею