Колесо Часу. Книга 1. Око Світу

Це класика фентезі, не читавши яку, важко сказати, що абсолютно знаєшся на цьому жанрі. Історія не шалено динамічна і не поверхова, як багато що з сучасного фентезі. Це ґрунтовно (дуже ґрунтовно) прописаний світ з багатьма цікавими расами, класами, народностями, складною політикою і різноманітним побутом. Тож, готуйтеся до описів, і глубокого занурення у середньовічні реалії. Але все це, на диво, не обтяжує сюжет, а навпаки рухає його, адже вчинки і рішення героїв безпосередньо пов’язані і залежать від всіх цих деталей та умов. Так, це історія про пророцтво, про грандіозну битву добра і зла, але вона має свої родзинки (кілограми добірних читацьких родзинок).
Головних героїв багато, вони мають непогано прописані характери. І хоч все крутиться довкола Ранда – «обраного» цього циклу, але кожен читач може визначитись із власним улюбленцем, адже характерів та історій тут безліч і автор нікому не забуває приділяти увагу. Мої фаворити – це Лан та Найнів. Їхні характери, їхня хімія у взаєминах – це щось!
Цікавою темою книжки є певне феміністичне спрямування. У світі Колеса часу переважає матріархат (велику роль у цьому грають Айз Седай – впливові і могутні магині, які вивчають і практикують окремі сфери магічної сили).
Перевага саме цієї частини циклу – те, що читач в помірному комфортному темпі знайомиться з фентезійним світом, і мандри героїв до кінця першого роману значно розширюють знання про нього, щоб захопитися і полюбити його. А на бажання читати далі працюють багато сюжетних гачків. Переклад, як на мене, непоганий.