Конотопська відьма

Сюжет "Конотопської відьми" розгортається навколо конотопського сотника Микити Уласовича Забрьохи, який шукає відьму, що насилає біди на село. Разом із писарем Пістряком, який мріє зайняти місце сотника, він вдається до різних методів, щоб викрити відьму. Врешті-решт, вони вирішують провести випробування на жінках: якщо жінка тоне – вона не відьма, а якщо випливає – то відьма і з нею треба покінчити. Залізна логіка, хіба ні?

Григорій Квітка-Основ’яненко не лише зображає побут на будні козацтва й селян, але й кепкує над їхньою забобонністю. Кінцівка також не стала винятком. З одного боку, Прокіп Ригорович отримав своє по заслугах, а Микита Уласович заплатив за свою нестійкість та повну покірність. Проте автор не може не додати ще одну дозу уїдливості наприкінці твору, зазначаючи, що ті, хто користувався послугами відьми, все одно не мали щастя. Ось така іронія долі.

Атмосферу забобонності тогочасного селянства автор передав чудово. У тексті трапляється велика кількість старослов'янських слів, які часом важко прочитати, не кажучи вже про розуміння. Проте в цьому виданні рятує словничок.

Окрім «Конотопської відьми», у книзі є й інші оповідання, але детально на них зупинятися не буду. Додам лише, що дуже сподобалось оповідання «Мертвецький Великдень» – надзвичайно моторошне.

Ця серія української класики від видавництва "Віват" вражає своєю витонченістю та естетикою. Це саме те оформлення, якого заслуговує наша класика. Кольоровий зріз, металізовані вставки, ошатна обкладинка – все це робить видання справжньою прикрасою для книжкової полиці. "Конотопська відьма" Г. Квітки-Основ'яненка в цьому оформленні не тільки привертає увагу, а й запрошує зануритися в атмосферу давніх часів, насичену народними віруваннями та забобонами. Із задоволенням збираю всю серію.