Про книгу Коротка історія правил
Панорамна історія правил
Правила впорядковують майже кожен аспект нашого життя. Вони визначають наш робочий час, диктують, як ми водимо машину і накриваємо на стіл, організовують наше життя від народження до смерті. Ми можемо погоджуватися з правилами, боротися проти них чи узгоджувати щось абсолютно нове, але жодна культура не може обійтися без них.
У книзі «Коротка історія правил. Чому ми робимо так, а не інакше» історикиня Лорейн Дастон описує розвиток та еволюцію правил від давнини до сучасності. Вона яскраво ілюструє, як правила можуть змінюватися — як гнучкі правила стають жорсткішими, або навпаки і як колись надокучливі приписи стають повсякденними нормами. Вона досліджує, коли правила працюють, а коли ні і чому деякі філософські проблеми пов'язані з правилами такі ж давні, як і сама філософія, а інші — такі ж сучасні, як комп’ютери.
Чому варто прочитати книжку «Коротка історія правил. Чому ми робимо так, а не інакше»?
- Лорейн Дастон створила детальну карту обмежень, які керують нашим життям, поєднавши історію, філософію, математику і право.
- Книжка написана американською історикинею, яка детально досліджувала історію Америки та Європи.
- Яскраве історичне дослідження про правила, які пропонують широкий погляд на історію обмежень, якими ми керуємося — незалежно від того, знаємо ми про це чи ні.
Про Лорейн Дастон:
Лорейн Дастон — американська історикиня, директорка-емерит Інституту історії науки Товариства Макса Планка в Берліні, запрошена професорка Комітету соціальної думки Чиказького університету, досліджує інтелектуальну історію ранньомодерної Європи.
Книжка для тих, хто цікавиться математикою й бажає дізнатися, як насправді працюють алгоритми, а також для всіх, хто любить обговорювати політику.
Книга є зразковою інтелектуальною історією: розмаїта, вигадлива, чітка і глибока дискусія.
Розглядаючи низку історичних анекдотів і текстів, Дастон допомагає нам побачити правила (та їхніх сусідів, таких як закони і правила) через поняття товщин, парадигм і алгоритмів, невдач (було майже неможливо змусити парижан вісімнадцятого століття припинити грати в м'яч на вулицях) і станів виключення. ...Наприкінці книжки Лорейн Дастон з'являється відчуття ясності щодо того, як думати про правила, а також легке відчуття відчаю щодо того на які саме правила можна сподіватися.
