Квіти для Елджернона

"Квіти для Елджернона" - роман, який перевернув моє уявлення про науку і людський розум.

Головний герой Чарлі хоча і має низький рівень інтелекту, але вирізняється іншими чеснотами. Його доброта і чесність - те, що виділяє його з соціуму. Люди дуже жорстокі створіння і часто глузують і ображають його, вважаючи, що він поводить себе як дитина.

Коли вчені пропонують йому стати учасником експерименту, він радо погоджується, адже вважає, що це зробить його життя кращим.

Оповідь ведеться у вигляді щоденника, куди він записує свої переживання і досягнення. З часом він розуміє, що писати стає все важче, адже його історії читають інші.

З часом Чарлі пригадує, як потрапив у віці 6-ти років у спеціальну школу перед народженням сестри.

Чарлі відчуває симпатію до Аліси Кінніан, він іде з нею на побачення. Він дивується з того, що не помічав її привабливість раніше.

Все ніби добре, експеримент дарує користь герою, але разом з тим ми спостерігаємо різку зміну героя. Чим розумнішим він стає, тим більше вирізняється його жорстокість і безпринципність.

Я не всі книги залишаю в своїй домашній бібліотеці, але цей роман залишила, щоб згодом перечитати і поглянути на героя новим поглядом.

Я читаю досить повільно, але ця книга стала першою, яку я «проковтнула» за один день. Я читала у метро, в автобусі, навіть на парах в університеті — настільки ця історія мене захопила.

Книга «Квіти для Елджернона» написана у форматі щоденника, в якому головний герой Чарлі записує свої думки та почуття. Такий підхід є незвичним, але необхідним, оскільки Чарлі — учасник експерименту з підвищення інтелекту.

На початку історії Чарлі постає перед нами як досить добрий, чуйний хлопець, який, однак, страждає на розумову відсталість. Попри все Чарлі намагається знайти спільну мову зі своїм оточенням, навіть не помічаючи, наскільки більшість людей навколо нього його зневажають, цураються чи ставляться до нього зверхньо. Через вплив експерименту Чарлі поступово розумнішає, його записи у щоденнику стають грамотнішими, і поступово хлопець усвідомлює справжню картину свого життя і переосмислює минуле. Та чи приносить отриманий розум йому щастя?

У книзі є один дуже неочікуваний поворот, який перевертає подальший сюжет з ніг на голову. Без спойлерів тут не розкажеш, тому обов’язково прочитайте книгу самі. Ця історія однозначно варта вашої уваги.

Моя оцінка: 10/10 і однозначна рекомендація до ознайомлення.

«Квіти для Елджернона» одна з моїх топ-книжок, я рідко перечитую книжки, але цю перечитала б з задоволенням. Спочатку важко читати і сприймати, відчуття, що ти нічого не розумієш, і це витрата часу і сил, але згодом ти так вчитуєшся, що шкодуєш, що книжка вже закінчується. Не типова історія, від якої двоякі відчуття – і радість, і сум і сльози. Якщо коротко – то вчений вирішив здійснити експеримент, людині, що має дуже низький рівень розвитку, він дуже погано пише і навіть сприймає світ трохи в викривленій реальності, і ось такій людині вирішили зробити операцію, яка має зробити його генієм. Паралельно до операції над людиною, зробили експеримент над мишою, і ця операція стала вдалою. Мишку звали Елджернон. Не буду спойлерити щодо результатів операцій і їх впливу, бо буде не цікаво читати. Книжка стала світовим бестселером, і не дарма, також є кілька екранізацій, але рукописний варіант – найцікавіший, і дуже якісний український переклад. Також у Даніела Кіза є ще багато інших цікавих книжок, які теж варті уваги.

Мабуть почну з того, як буває важко презентувати читачеві роман… кажучи інакше – знайти свого читача. Особисто я, ще до того як прочитав «Квіти для Елджернона», завжди чув про нього в контексті культового НФ роману. Спершу, в 1959 році було однойменне оповідання, яке отримало премію Г’юго. Через 7 років Кіз переробив його в роман, який на Г’юго номінувався, але програв Гайнлайну (кажуть цілком справедливо), але отримав Неб’юлу, що теж дуже престижно в світі НФ… І на цьому фоні я взявся читати «Елджернона..» саме як… не побоюсь цього слова, «класику» наукової фантастики. І до цього моменту вже може скластися враження, ніби я веду до того, що помилився з вибором і роман мені не сподобвся. Але ні, навпаки, «Квіти для Елджернона» став одним з улюблених романів і надовго засів у серці як щемлива (не до сліз) історія про звільнення від кайданів,… вдих на повні груди,…руйнування ілюзій,… усвідомлення складності життя,… і його несправедливості. Всі ми трішки Чарлі Гордон, всі через це проходили. Це історія для всіх, і НФ складова відіграє в ній зовсім невелику роль… я мабуть навіть не став би відносити роман до цього жанру (коли я радив книгу друзям, то так і робив). Хоча, це мабуть трішки неправильно, адже такі романи - представники так званої «м’якої НФ» - показують, що наукова фантастика може бути дуже різною. Фантастика може бути про нас і чіпляти за живе…
Тому раджу книгу всім. І якщо ви не любитель НФ і вас відлякують в описі всі згадки про Гю’го і Неб’юлу то це дарма, книга для всіх. І обов’язкова.