Відгуки і рецензії читачів
27.04.2024
Кохання між Лідсом та Лейлою зародилося з першого погляду, немов, у казці. Їхньому щастю не було меж, до поки не стався замах на життя Лейли, після чого бідолашній дівчині довелося пройти крізь пекло реабілітації.
Проходить час і здається їй вже краще, але це вже не та життєрадісна дівчина, яку всі знали. Вона дивна, засмучена і не завжди при собі. У намаганнях повернути колишню Лейлу, Лідс вирішує провести разом з нею два тижні у міні готелі, в якому вони познайомились. Лише вони і більше ні душі. Хоча не так. Лише вони і ще одна душа.
А потім починається таке, від чого волосся стає дибки з кожною наступною сторінкою.
А фінал просто розриває серце. І хоча я знала чим все завершиться, ну бо я знавець по Гувер, та все одно переживала і навіть сльозу впустила.
26.04.2024
Не можу передати, наскільки мені було цікаво прочитати цей роман. Коли ми думаємо про Коллін Гувер, ми завжди думаємо про багатогранні любовні історії, але в жодному разі не про паранормальний роман, що не дивно, враховуючи, що Гувер вперше пише в цьому жанрі. Що ж вийшло в результаті? Нова улюблена книга!
Я вважаю, що Коллін Гувер дуже добре вміє освоювати нові жанри, згадайте хоча б "Веріті", яка також була дуже особливим і незабутнім читанням. Основна історія "Лейли" розповідає про Лідса та головну героїню Лейлу, які повертаються до готелю, де вони колись раніше познайомилися. Лідс сподівається на відновлення зв'язку з Лейлою, на те, що знайомий антураж піде їй на користь, але в приміщенні відбуваються дивні, майже надприродні явища. Лідс божеволіє? Чи в будинку причаївся привид? Якщо привид, то наскільки він небезпечний для нього і Лейли?
Мені сподобався настрій роману, ця трохи таємнича, містична, надприродна риса - вона мені багато чого дала, вона була новою і захоплюючою. Мушу зізнатися, що на початку у мене навіть пару разів мороз по шкірі пройшов, настільки добре були введені дії, які вказували на присутність привида. У підсумку рекомендую всім спробувати.
Я вважаю, що Коллін Гувер дуже добре вміє освоювати нові жанри, згадайте хоча б "Веріті", яка також була дуже особливим і незабутнім читанням. Основна історія "Лейли" розповідає про Лідса та головну героїню Лейлу, які повертаються до готелю, де вони колись раніше познайомилися. Лідс сподівається на відновлення зв'язку з Лейлою, на те, що знайомий антураж піде їй на користь, але в приміщенні відбуваються дивні, майже надприродні явища. Лідс божеволіє? Чи в будинку причаївся привид? Якщо привид, то наскільки він небезпечний для нього і Лейли?
Мені сподобався настрій роману, ця трохи таємнича, містична, надприродна риса - вона мені багато чого дала, вона була новою і захоплюючою. Мушу зізнатися, що на початку у мене навіть пару разів мороз по шкірі пройшов, настільки добре були введені дії, які вказували на присутність привида. У підсумку рекомендую всім спробувати.
25.04.2024
У мене неоднозначні стосунки з творчістю авторки, але ця книга (особисто для мене) - просто топчик-горобчик.
Я обожнюю такого типу історії.
Головні герої зустрілися на весіллі.
Він - грав у музикальній групі, яка веселила народ на святкуванні.
Вона - так паршиво танцювала під їхню нікудишню музику, що головний герой не міг не звернути на дівчину уваги.
Після того, як вони зустрілися, уже не змогли розлучитися. Їхні стосунки так швидко переросли в щось велике та могутнє, що вони навіть оговтатися не встигли, як уже жили разом.
Ніхто з них навіть подумати не міг, що зможе зустріти людину, без якої навіть дихати буде тяжко.
Але сталася катастрофа, з якої Лейла вийшла зовсім іншою людиною.
Головний герой вирішує відправитися з коханою в той будинок, де вони познайомилися і провели перші дні ейфорії від закоханості.
Він так сподівався, що це місце відродить в Лейлі минулі почуття.
Але це місце відродило дещо інше.
Непередбачуване.
І головний герой знайшов те що він шукав, але зовсім не там, де очікував.
Книга прочитана на одному диханні.
Я обожнюю такого типу історії.
Головні герої зустрілися на весіллі.
Він - грав у музикальній групі, яка веселила народ на святкуванні.
Вона - так паршиво танцювала під їхню нікудишню музику, що головний герой не міг не звернути на дівчину уваги.
Після того, як вони зустрілися, уже не змогли розлучитися. Їхні стосунки так швидко переросли в щось велике та могутнє, що вони навіть оговтатися не встигли, як уже жили разом.
Ніхто з них навіть подумати не міг, що зможе зустріти людину, без якої навіть дихати буде тяжко.
Але сталася катастрофа, з якої Лейла вийшла зовсім іншою людиною.
Головний герой вирішує відправитися з коханою в той будинок, де вони познайомилися і провели перші дні ейфорії від закоханості.
Він так сподівався, що це місце відродить в Лейлі минулі почуття.
Але це місце відродило дещо інше.
Непередбачуване.
І головний герой знайшов те що він шукав, але зовсім не там, де очікував.
Книга прочитана на одному диханні.
23.02.2024
Що саме не так з «Лейлою»? Її головний герой – НАЙГІРШИЙ ХВОРОБЛИВИЙ СУБ’ЄКТ, ЯКОГО Я ЗУСТРІЧАВ У КНИЗІ ЗА ОСТАННІ РОКИ.
Історія розповідається з перспективи чоловічого «протагоніста» (скоріше, контагоніста, навіть жартуючи!) на ім’я Лідс. Перша особа, теперішній час, ставлять читачів прямо в його взуття, тому його безжальність хитро пробирається до вас, незважаючи на те, що перший рядок говорить: «Я наклеїв два шари скотчу на рот Лейли, перш ніж пішов вниз, але я все ще чую її приглушені крики, коли детектив сідає за стіл». На перший погляд це дуже цікавий спосіб почати історію, чи не так? Дуже загадково. Що міг змусити нашого «героя» зробити щось подібне своїй дівчині?
Сказати більше про сюжет означає швидко потрапити на територію спойлерів, і я не хочу так з вами поступати. Колін Гувер останнім часом випускається в нові жанри (що я відзначаю), тому коли ви берете в руки одну з її книг, ви не знаєте, чи отримаєте ви роман, трилер чи щось інше. Це суміш трьох, з акцентом на інше. І сюжет сам по собі дійсно дуже унікальний, винахідливий і змістовний. Тут справді немає загальних тропів…
…окрім того, що хлопець робить дівчині газлайтинг. (О, і миттєва любов, але це якраз доречно в книзі Коллін.) Але цей газлайтинг? Офф! Я завжди за персонажів, які зливаються в темряву, але автор повинен показати певний рівень усвідомлення того, що відбувається. Тут ми просто маємо продовжувати вболівати за нього і щасливий кінець. Що я й робив, поки не зрозумів, що газлайтинг відбувався зі мною також.
Що ж жахлива книга(
Історія розповідається з перспективи чоловічого «протагоніста» (скоріше, контагоніста, навіть жартуючи!) на ім’я Лідс. Перша особа, теперішній час, ставлять читачів прямо в його взуття, тому його безжальність хитро пробирається до вас, незважаючи на те, що перший рядок говорить: «Я наклеїв два шари скотчу на рот Лейли, перш ніж пішов вниз, але я все ще чую її приглушені крики, коли детектив сідає за стіл». На перший погляд це дуже цікавий спосіб почати історію, чи не так? Дуже загадково. Що міг змусити нашого «героя» зробити щось подібне своїй дівчині?
Сказати більше про сюжет означає швидко потрапити на територію спойлерів, і я не хочу так з вами поступати. Колін Гувер останнім часом випускається в нові жанри (що я відзначаю), тому коли ви берете в руки одну з її книг, ви не знаєте, чи отримаєте ви роман, трилер чи щось інше. Це суміш трьох, з акцентом на інше. І сюжет сам по собі дійсно дуже унікальний, винахідливий і змістовний. Тут справді немає загальних тропів…
…окрім того, що хлопець робить дівчині газлайтинг. (О, і миттєва любов, але це якраз доречно в книзі Коллін.) Але цей газлайтинг? Офф! Я завжди за персонажів, які зливаються в темряву, але автор повинен показати певний рівень усвідомлення того, що відбувається. Тут ми просто маємо продовжувати вболівати за нього і щасливий кінець. Що я й робив, поки не зрозумів, що газлайтинг відбувався зі мною також.
Що ж жахлива книга(