Довго я відклала прочитання цієї книги. Скажу відверто – мене відлякував той факт, що тут про Афганістан.
Вирішила. Читатиму.
До середини книга для мене йшла на тверду 4. Хороший сюжет, незвичні персонажі.
Мова тут йде про афганського хлопчика, котрий жив разом із батьком і мав хозарейських слуг: чоловіка та хлопчика. От і потоваришували ці хлопці. Але одного разу наш головний герой стає свідком того, як над його служкою знущаються. От він і буде нести цей тягар через усе життя – адже не заступився за свого друга.
Мені було спочатку важко звикнути до атмосфери, але що ближче сюжет підходив до фіналу, то більше я розуміла фішку самого твору. Вкінці все склалось в такий крутий пазл, що я, не вагаючись, поставила книзі 5/5. Не через кінцівку (адже вона була очевидною), а саме через те, що, закриваючи книгу, тобі зрозумілі усі дії персонажів в різних проміжках часу.
Тут вам і расові притиснення, і проблеми батьків і дітей, і громадянські конфлікти, міграція, біженці, пошуки себе, вибір пріоритетів, любов, дружба, залежність… Можна продовжувати ще довго-довго.
Мене дуже вразило, що в книзі, де є жорстокість талібів до афганців та хозарейців, автор так тендітно описав почуття кохання та дружби. Я в захваті від того, як герої з трепетом переживали різні почуття.
Однозначно раджу!
Не очікувала від книги нічого, а отримала джерело думок на майбутнє та лише приємні враження.
Совість, яку ми зумисне присипаємо щоденними турботами, сім'єю, роботою і ще тисячами причин, аби лише докори сумління не заважали, не мучили, не виринали на поверхню. Так і роками живемо із провиною минулого, спокутуємо ці гріхи благодійністю, пробачаємо самі себе за безсилля та проявлене боягузтво. Та чи варто миритися з усвідомленням скоєного все життя?
"Ловець повітряних зміїв" - книга, що розворушить пам'ять, нагадає наскільки ми були відданні своїм рідним, близьким, друзям. Книга, яка заставить задуматися, шукати причину втрати зв'язку не в інших, а в собі. І лише тоді коли прийде усвідомлення, саме тоді прийде почуття полегшення і оновлення себе.
Дружба, її вірність та її зрада, боягузтво, спокута, а ще війна, хоробрість та насильство. Ці події могли відбуватися у будь-якій точці планети, але вони відбулися в Афганістані. Події, які відомі кожному, вже під іншим кутом, точніше зсередини. Бо Афганістан - це не лише таліби, мохаджеби і тероризм. Це країна, де батько у сім'ї дуже рідкісне явище, це країна, де в дітей жорстко відбирають дитинство. Це країна, де наркотичний смог воз'єднався із порохом зруйнованих будинків. Там панує смерть.
Дуже прониклива історія, яка викличе старі спогади і чисті думки. Шукала книгу про Афганістан, а знайшла себе. Бо тут Афганістан не головна тема твору, мета книги - віднайти себе, свої помилки, знайти свої життєві орієнтири в світі, відчути себе, щоб так безтурботно неначе в дитинстві розправити крила та полетіти немовби повітряний змій за вітром. Бути вільним від докорів сумління.
Дуже раджу!
- Усе й справді так погано, як кажуть?
- Ні, гірше. Значно гірше... Людям забороняють бути людьми.»
Історію розповідає Амір, дитинство якого проходить у Кабулі в будинку його заможного батька. Дитячі ігри, змагання з повітряними зміями, дружба, відданість. А далі - дитяча зрада через страх, відчайдушні помилки, які наклали відбиток на усе життя.
Усе це відбувається на фоні державного перевороту та скасування монархії у 1973 році. Потім прийшли радянські війська і, щоб вижити, довелось утекти з країни. Доля Аміра знову приведе його в Афганістан, куди уже зайшли «рятівники». Він матиме можливість згладити наслідки своїх помилок.
Автор легко вводить у словник читача такі далекі поняття. Читаючи, добре починаєш розуміти, яке місце займали пуштуни та хазарейці, якими чужими один для одного були суніти та шиїти. Хоча ця тема не була основною, але зображено також і місце жінки, яка програла «у генетичній лотереї, що визначала стать». Описана «політика» талібів, безмежне приниження людської гідності.
Різнопланових подій багато, тому роман динамічний. Життя Аміра видається повним випробувань, які він часто проходить як боягуз. Це не типовий герой зі солодких сюжетів, а такий, яким би міг бути в реальності.
Госсейні чудово зумів переплести видуманий сюжет зі справжнім світом насильства і безконтрольної влади.