Людина біжить над прірвою

Найреалістичніший текст про Другу світову війну в українській літературі

1943 рік. Молодий чоловік Максим Колот опиняється між двома таборами смерті — фашистським і радянським. Ці дві армії захоплюють людину, немов піщинку в свою жорстоку гру. А та піщинка підхоплюється, тримаючись на власній волі і вірі і перемагає.

Я буду вмирати, та, поки маю дихання в мені, я буду змагатись і буду квапитись хапати іскри сонця, відбитого в людських очах, я буду з тугою вчитись тайни самому запалювати їх, шукаючи в тих, іскрах дороги з чорної прірви в безсмертя….

Чому варто прочитати книжку  «Людина біжить над прірвою»?

• Гімн життю посеред бомбардувань та таборів полонених, справжній приклад стоїцизму та віри в людину.
• Іван Багряний написав це й роман одразу після війни в таборах Ді-Пі. 
• Вперше був надрукований після смерті автора.

Про автора:

Іван Багряний — український поет, прозаїк, драматург, публіцист, журналіст та політичний діяч. Голова Української національної ради. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992, посмертно), номінант на Нобелівську премію з літератури.