Відгуки і рецензії читачів
06.05.2024
Рей Бредбері - це класика світової фантастики. А особисто для мене він став особливим автором, бо саме з нього і саме з "Марсіанських хронік" і почалося моє знайомство з цим жанром ще у дитинстві. Обожнюю його. Його твори містять в собі і смуток, і надію, великий філософський підтекст навіть у коротких і, здавалося б, таких простих оповіданнях. Прочитавши їх раз, вже ніколи не забудеш.
"Марсіанські хроніки" не дарма вивчають у школі. В кожному оповіданні є свій сенс, але зрештою всі вони об'єднані одним - природою людини, її наполегливістю, жортокістю, прагненням до знань і прагненням до завоювань. Бредбері показує нам Марс у різні епохи його існування, як до колонізації людей, так і після. Ми бачимо Марс заселеним самим марсіанами, бачимо його мертвим, і бачимо його заселеним вже людьми. На прикладі Марсу Бредбері показує нам свої думки про долю нашої власної планети, якщо ми не припинемо війни і не почнемо про неї піклуватися. Бредбері сміливо говорить через свої оповідання про спустошену ядерною війною і покинуту Землю, і про знищення людьми цілої цивілізації Марсу через ксенофобію, принесені людьми хвороби.
Взагалі, дуже дивно читати Бредбері вже зараз і розуміти, що майбутнє, яке він описував в своїх творах вже настало. Дивно і тривожно, якщо згадати останні рядки його оповідання "Буде ласкавий дощ..." : «Сьогодні 5 серпня 2026 року, сьогодні 5 серпня 2026 року…».
"Марсіанські хроніки" не дарма вивчають у школі. В кожному оповіданні є свій сенс, але зрештою всі вони об'єднані одним - природою людини, її наполегливістю, жортокістю, прагненням до знань і прагненням до завоювань. Бредбері показує нам Марс у різні епохи його існування, як до колонізації людей, так і після. Ми бачимо Марс заселеним самим марсіанами, бачимо його мертвим, і бачимо його заселеним вже людьми. На прикладі Марсу Бредбері показує нам свої думки про долю нашої власної планети, якщо ми не припинемо війни і не почнемо про неї піклуватися. Бредбері сміливо говорить через свої оповідання про спустошену ядерною війною і покинуту Землю, і про знищення людьми цілої цивілізації Марсу через ксенофобію, принесені людьми хвороби.
Взагалі, дуже дивно читати Бредбері вже зараз і розуміти, що майбутнє, яке він описував в своїх творах вже настало. Дивно і тривожно, якщо згадати останні рядки його оповідання "Буде ласкавий дощ..." : «Сьогодні 5 серпня 2026 року, сьогодні 5 серпня 2026 року…».