Мій коханий ворог

Звісно, я розуміла, що це легенький ромком - обкладника, назва, відгуки - тут не могло бути сюрпризів. Але я сподівалася на цікаву історію непростих стосунків, яка захопить мене і відволіче від буденності. На жаль, книжка виявилась слабкою, якоюсь дуже награною і пласкою.
Сам задум хороший, два офісних працівники різної статі змушені постійно перебувати разом і навіть взаємодіяти, і це при тому, що вони не переносять одне одного. До речі, чому так склалося, я не дуже зрозуміла. Потім, коли герої стали конкурентами на хороше вакантне місце, то до їхньої ворожнечі не стало питань, це хоча б мотивовано. Але чому відпочатку вони не полюбиле одне одного - загадка. Невже типу зовсім не вміли приховувати симпатію і як недосвідчені підлітки сублімували її в різні підлості? Це дивно.
Також слабкий, мені здається, фон історії - тема роботи видавництва не розкрита. Лише зрідка згадується, що ж вони в тому офісі роблять. Складається враження, що тільки гиркаються.
Добре, буду справедливою, є кілька непоганих жартів і хороша історія про родини головних героїв.
Як не дивно, фільм (який я подивилася вже після прочитання книжки) мені сподобався набагато більше. Ймовірно, завдяки харизмі акторів, бо сюжет приблизно той самий, що й в книзі.

«Маю одну теорію. Ненависть до людини підозріло скидається на закоханість у неї», - так починається історія Саллі Торн «Мій коханий ворог».

Що можна сказати про цю книгу? Непогано. Не добре і не зле. Просто непогано. Такий собі лав/хейт, коли в результаті не все так однозначно, але цілком зрозуміло, чим усе завершиться.

Про що: Люсі Гаттон та Джошуа Темплмен щиро ненавидять одне одного і використовують будь-який привід для того, щоб підколоти суперника, або ж наскаржитись hr стосовно некоректної поведінки колеги. І ось, в один день їм повідомляють, що вони змагатимуться за посаду виконавчого директора книжкового видавництва. Більше того виявляється (хто б міг подумати), що гра в ненависть переросла у щось значно більше і пікантніше.

Як і писала, загалом - непогано. Є гарненькі смачненькі описи, непогана розв’язка, а миленьке прізвисько “пундик” потрапило просто в сердечко. Впадає в око дещо клішована зовнішність/характери персонажів: він високий і холодний, вона низенька, чарівна і миленька. Але це вже справа смаку.

І трохи недоречними мені здались локальні українські фразочки по типу “Йосип драний” та “мати Василева”. Вони й по контексту не клеїлися і не були вкрай необхідними, до того ж, не впевнена, що в США живе настільки багато матерів Василів, щоб припасовувати цю фразу у текст.

Ця книга - саме те, що я від неї очікувала, не більше й не менше.
Легка романтична сторія "від ворогів до закоханих" із харизматичними головними героями і гарячими сценами.
Люсі і Джошуа після злиття двох видавництв одразу незлюбили одне одного. Цілком логічно, зважаючи на те, які вони різні: Джошуа націлений на фінансовий успіх, він закритий, вимогливий і стриманий. Люсі ж дуже творча, мила і відкрита дівчина, здається, вона дружить із усіма колегами, окрім цього Джошуа. Але, можливо, за неприязню ховаються не менш сильні протилежні почуття?
Конфлікт між цими двома загостроється ще й тому, що вони обидвоє претендують на високу посаду у видавництві. Але, попри купу протилежностей, вона виявляються дуже схожими. Вони обоє палко люблять роботу і вкладаються на всі 100, просто мають різні методи і мотивацію.
Протистояння головних героїв дуже миле, а спілкування приправлене дотепними жартами, тому читання дарує справжню романтичну пригоду, яку можна прожити. Звісно, вона дуже передбачувана і не містить якоїсь глибокої драми, але ви точно точно знаєте, що отримаєте.
Тому, якщо ви шукаєте легкого романтичного читання в стилі казочки для дорослих на кілька вечорів, то це саме воно.