Мій коханий ворог

«Маю одну теорію. Ненависть до людини підозріло скидається на закоханість у неї», - так починається історія Саллі Торн «Мій коханий ворог».

Що можна сказати про цю книгу? Непогано. Не добре і не зле. Просто непогано. Такий собі лав/хейт, коли в результаті не все так однозначно, але цілком зрозуміло, чим усе завершиться.

Про що: Люсі Гаттон та Джошуа Темплмен щиро ненавидять одне одного і використовують будь-який привід для того, щоб підколоти суперника, або ж наскаржитись hr стосовно некоректної поведінки колеги. І ось, в один день їм повідомляють, що вони змагатимуться за посаду виконавчого директора книжкового видавництва. Більше того виявляється (хто б міг подумати), що гра в ненависть переросла у щось значно більше і пікантніше.

Як і писала, загалом - непогано. Є гарненькі смачненькі описи, непогана розв’язка, а миленьке прізвисько “пундик” потрапило просто в сердечко. Впадає в око дещо клішована зовнішність/характери персонажів: він високий і холодний, вона низенька, чарівна і миленька. Але це вже справа смаку.

І трохи недоречними мені здались локальні українські фразочки по типу “Йосип драний” та “мати Василева”. Вони й по контексту не клеїлися і не були вкрай необхідними, до того ж, не впевнена, що в США живе настільки багато матерів Василів, щоб припасовувати цю фразу у текст.

Ця книга - саме те, що я від неї очікувала, не більше й не менше.
Легка романтична сторія "від ворогів до закоханих" із харизматичними головними героями і гарячими сценами.
Люсі і Джошуа після злиття двох видавництв одразу незлюбили одне одного. Цілком логічно, зважаючи на те, які вони різні: Джошуа націлений на фінансовий успіх, він закритий, вимогливий і стриманий. Люсі ж дуже творча, мила і відкрита дівчина, здається, вона дружить із усіма колегами, окрім цього Джошуа. Але, можливо, за неприязню ховаються не менш сильні протилежні почуття?
Конфлікт між цими двома загостроється ще й тому, що вони обидвоє претендують на високу посаду у видавництві. Але, попри купу протилежностей, вона виявляються дуже схожими. Вони обоє палко люблять роботу і вкладаються на всі 100, просто мають різні методи і мотивацію.
Протистояння головних героїв дуже миле, а спілкування приправлене дотепними жартами, тому читання дарує справжню романтичну пригоду, яку можна прожити. Звісно, вона дуже передбачувана і не містить якоїсь глибокої драми, але ви точно точно знаєте, що отримаєте.
Тому, якщо ви шукаєте легкого романтичного читання в стилі казочки для дорослих на кілька вечорів, то це саме воно.

Ще не дочитала цю книгу, але точно знаю, що вона не потрапить у мій топ. Ми дізнаємось про дівчину Люсі ( Люсінда ), яка працює у видавництві книг. Та другим головним героєм Джошуа, який також там працює. Персонажі працюють в одному приміщенні, хоча й мають різних директорів ( два видавництва обʼєднались ). Між ними є якась дивна неприязнь, це навіть не ненависть. Схоже на якусь дитячу забавку, в яку грають без причини двоє дорослих людей. А ще якісь незрозумілі жарти… дуже обурив момент, де герой приниз героїню за те, що її батьки працюють на власній фермі полуниці. Він побачив її дитячі фото у блозі батьківської ферми Люсі та недобре пожартував. Можливо проблема була в тому, що я не люблю троп від ненависті до кохання ( це я збагнула при прочитанні цієї книги ). Загалом, може там і є гарний сюжет, але навіть половину книги я не осилила. Не моя авторка, більше читати її книги читати не буду. Якщо ви полюбляєте цей троп — можливо ця книга і сподобається вам. Залишила цю книгу на полиці без оцінки.