Місто дівчат

Щоразу, коли береш до рук книжку Елізабет Гілберт, це сюрприз. Але наперед знаєш, що сюрприз вартісний. Кожен роман авторки особливий і не схожий на попередній. «Місто дівчат», як і всі інші твори письменниці, мені сподобався. Навіть дуже.
По-перше, тому що тут є класний гумор. Небанальний, можливо навіть не для всіх, але ці дивні жарти мені зайшли.
По-друге, книжка вразила атмосферою. Ох, цей Нью-Йорк, це нічне життя, цей блиск, ця свобода. А також залаштунки театрального життя – тут все насичено і драматично. У деяких моментах може бути дуже неприємно, але таке воно, контрастне молоде життя.
По-третє, роман просто до захвату мудрий. Так, у ньому є багато цитат, які хочеться виписати, хоча я й не любитель це робити. Відрефлексоване непросте жіноче життя, життєві вибори і їхні наслідки – про все це головна героїня ділиться з вами щиро і проникливо. Дещо проймає до глибини душі, дещо може допомогти, над дечим можна поплакати. Радує, що в центрі навіть не любовна лінія, а взаємини людей загалом: це і про дружбу, і про місце в суспільстві, і про ненависть, і про підтримку.
По-четверте, це жива оповідь, яка ллється і відгукується, з кінематографічною швидкістю змінюються кадри, пролітають відчуття і хвилювання, сторінка летить за сторінкою.
Цей товстунець точно вартий прочитання.

Дуже насичений текст про життя молодої дивчини.
Буде особливо цікавий до прочитання дівчатам 16-25 років, оскільки головна персонажка твору - саме переїжджає вчитись в нове невідоме місто, де її чекають нові захоплення, кохання, намагання зрозуміти життя.
Авторка показує нам важливі і вічні теми цінностей, стосунків батьків та дітей, стосунків між однолітками, забороненого кохання і звичайно, екзистенційну кризу та вагу вибору.
Окремо варто варто відзначити сам текст - легко читається і сприймається, під час читання повністю поринаєш в американську тусовку 40-х років, у відчуття молодості й сміливості, щоб порушувати правила і творити своє незабутнє життя.
Я прониклась текстом, розуміла та підримувала Вівіан в її рішенні зїхати від батьків - тим самим нагадала для себе, як теж зі вступом в університет була щиро задоволена від переїзду з села в місто.
Та були і моменти, коли я намагалась "зупинити" її від нерозважливих вчинків, і мені, звичайно було соромно разом із нею, коли згодом виринали її "неправильні" та необдумані вчинки на загал.
Загалом - можу сказати - я прожила цей сюжет разом з Вівіан і вам також цього бажаю!

Атмосфера американської богеми 40-х років з танцями, шампанським, театральними виступами, барами та насиченим (дуже насиченим) нічним життям. Тут все дуже яскраво і красиво, тут Нью-Йорк, що не спить, і юність, повна відкриттів, сексуальних дослідів, свободи без обмірковування можливих наслідків. Головна героїня Вівіан у своєму консервативному пуританському суспільстві була невдахою, яка не пішла стопами батьків і була відрахована. Єдине, що вона вміла в цьому житті добре - шити різні наряди на машинці, подарованої ексцентричною бабусею. Коли Вівіан приїхала до своєї тітки, яка завідувала театром, її життя закружляло і дівчина відчула, що Нью-Йорк - її місто. А ось далі все було не так райдужно. Друга частина, де героїня намагається примиритися з тим, що потрібно відповідати за свої дії, сумніша. А третя, найкоротша - вже нагадує сповідь старої жінки, дорослі роки якої швидко пролетіли, хоч і в них була своя краса. Книжка мені сподобалася тим, що героїня справді росте над собою і вчиться приймати чужі недоліки, свої бажання, світ взагалі. Загалом ця книга про сміливість порушувати умовності, про свободу слідувати своїм бажанням, про дорослішання, дружбу, просту життєву мудрість, гламур, стійкість і оптимізм.