Моя темна Ванесса

Ця історія дуже травмуюча яка розкриває думки та стан людини яка пережила велику травму.

Дівчинка яка пережила згвалтування або як вона сама вважала просто мала нездорові стосунки зі своїм вчителем. Вона 15 річна дівчинка, він 42 річний вчитель літератури. У них немає нічого спільного і не повинно бути, бо вона ще не сформована дитина, він збоченець який знає як маніпулювати такими як вона.

Мені дуже сподобалось, що дівчинка протягом років точно знала, що з нею відбулось і знала, що вона була підліткою з не сформованою психікою яка не могла протистояни дорослому чоловіку.

Жахливо в цьому всьому, що він переконав її, що вона темна Ванесса, яка теж має темну сторону і яка теж хоче того, що і він. У його уяві це вона робила перші кроки та перша закохалась в нього. Проте насправді це був він і таким чином заспокоював себе.

Він був жалюгідною недостойною людиною яка маніпулювала дитиною, змушувала її думати, що вона теж збочена, привʼязав її до себе та занапастив. І найгірше в цьому всьому ще і те, що він зрадив її, коли все викрилось він спихнув все на неї та розповідав яка вона сильна та хоробра, що бере на себе відповідальність. Це було жахливо і жалюгідно.

Дівчинка ж у свою чергу все життя від цього страждала та не могла його відпустити, вони спілкувались до її 32 років. Вона вела деструктивне життя, хоча мала здібності до написання текстів та справді могла багато чого досягти. Він зіпсував це все для неї, вона весь цей час не могла змиритись з тим, що з нею сталось. Але першочергово чому він саме її помітив, бо вона була одиначка без друзів у новій школі і він скористався цим.

Під кінець книги вона нарешті відпустила його і цю ситуацію, почала проходити терапію, завела собаку, але змогла відпустити лише після його смерті коли він реально залишив її у спокої.

Дуже сподобався стиль написання, а саме те як героїня порівнювала Лоліту з різними іншими творами, як вони обговорювали і інші книжки. Для мене це було трохи як стиль дарк академія, з гарними описами приватної школи восени, тьмяні кольори та драма.

"Моя темна Ванесса" дуже гучно обговорюється за рубежем, адже у книзі піднята досить важлива тема, яка сколихнула увесь світ.

Рух MeToo, у якому жінки звинувачують у сексуальних домаганнях та насильстві відомих політиків, акторів, режисерів та ін., гримить гучно, але скільки ще жінок так до сих пір бояться розказати свою історію.
Але ж жінки потерпають від сексуальних домагань не тільки від знаменитостей. З покон віків жінок вчать бути покірними, слухняними, нікому нічого не казати - бо що скажуть люди, або ти сама в усьому винна.

Так от, авторка книги вирішила написати історію, яка напів-Лоліта, але більше направлена на висвітлення теми завуальованих сексуальних домагань, які зустрічаються на кожному кроці у нашому складному сучасному світі.
І дуже страшно, коли це стосується дітей, які не знають що робити і до кого звернутися.

Головна героїня Ванесса у свої 15 років мала "особливі" стосунки зі своїм учителем літератури. І от книга описує як ці нездорові стосунки вплинули на її життя. Ванессі уже тридцять два, але її покалічена психіка не дає їй покінчити з минулим і рухатися далі. І особливо тяжко, коли це минуле не дає про себе забути.

Місцями книгу було читати настільки бридко, що хотілося її закрити і викинути. Те, як уміло дорослий чоловік маніпулює дівчинкою, як він влучно знає що, де і як сказати, щоб Ванесса завжди почувалася винною і завжди хотіла його захищати, навіть ціною власного майбутнього.

Книга дійсно дуже сильна та змушує над багато чим подумати.

У романі розкриваються такі теми, як психологічне та сексуальне насильство, секс із підлітком, посттравматичний синдром. Читати цей роман було складно... морально. Роман дуже похмурий, це не весела фентезі-історія про кохання. Іноді доводилося просто відкласти книгу та перепочити. Це історія про 15-річну дівчинку, яка хотіла кохання, турботи, щоб хтось жадав її уваги. Будучи досить розумною, щоб отримати стипендію у приватній школі та досить обдарованою письменницькою майстерністю, Ванесса вступає до літературного гуртка, який веде її 42-річний вчитель. Мені подобається, що авторка не романтизувала ці відносини, а писала «все як є». У книзі дуже чітко простежується, як дорослий чоловік може впливати на незміцнілий розум підлітка і які це має наслідки вже у дорослому віці. Навіть не будучи психологом, відразу зрозуміло, наскільки вона зламана, пригнічена і наскільки вона залежить від нього, навіть через 17 років. Усе її життя це він. Але зараз його, вже 59-річного, звинувачують у домаганнях кілька жінок і суспільство вішає на нього ярлик «педофіл». Але якщо це було не кохання, то що? Невже ці звинувачення є правдивими? Чи було це розбещенням, якщо вона сама цього хотіла? А чи хотіла вона, чи це він їй вселив? Ця книга – про насильство духовне та фізичне. Про те, які неймовірно рідні форми та образи це насильство може набувати, і як важливо вже потім, у більш свідомому віці, його визнати, щоб нарешті здобути свободу.

«Мені просто дуже потрібно, щоби це була історія кохання. Розумієш? Дуже, дуже потрібно. Бо якщо це не історія кохання, тоді що?»

Але «Моя темна Ваннеса» - це, вочевидь, не історія кохання, і сприймати її так було б великою помилкою. Взагалі, мені важко уявити, що хтось в цій книзі бачить романтизацію стосунків викладач/учениця, адже читаючи ці сцени автоматично в голові загоряється лампочка з написом «wrong».

Хоча варто визнати, що роман, який ще й написаний від першої особи, не має в собі прямих повчань від авторки, де вона б наголошувала на аморальності певних вчинків. Як на мене, це й не потрібно - читач і сам цілком може зробити висновки, навіть коли думка оповідачки, Ванесси, буде прямо протилежною. Вона розказує те, у що хоче вірити, лише поступово приходячи до певного розуміння. 

Це книжка, яка лишає по собі слід. Вона важка, місцями дуже й дуже неприємна, часто хочеться закрити її й уявити, що в реальності так не буває. А найстрашніше те, що буває. Пам‘ятаю, в нашу школу прийшов новий молодий вчитель, і за певний час пішли чутки, що він зустрічається з одинадцятикласницею. І це не були чутки з негативним забарвленням: хтось заздрив, що вона матиме вищий бал, а деякі дівчата хотіли бути настільки ж спокусливими, щоб привабити старшого чоловіка. Не знаю, чи була та історія фантазією ласих на плітки підлітків, чи у всіх під носом відбувався злочин, а ніхто не звернув на це уваги. 

Хай там як, а книга вартує уваги, вона добре написана, і хоча з нею не вийде розважитися, але як же талановито  авторка демонструє психологічний стан жертви розбещення, яка себе жертвою не вважає. А також те, до чого призводить спроба все життя втікати від гіркої правди.