Не озирайся і мовчи

Це саме та книжка Макса Кідрука, яка не переобтяжена науковими фактами, з акцентами на підлітковій історії і трилері. Мені вона дуже зайшла, особливо тому, що в мене легка фобія ліфтів, а тут історія прямо на цьому і заснована: позринали усі дитячі спогади і страхи – і це дуже підсилило ефект моторошності. Хоча, звісно, як завжди, книжка не про фобії, і не про технології – вона про людей. Про самотніх підлітків, про нерозуміння між батьками і дітьми, про жорстокість школярів. Для мене це була історія про те, що талановита дитина, яка прагне знань, але ще не вміє їх застосовувати, без підтримки адекватного дорослого може легко втрапити в халепу.
Всі лякачки мені видались логічними, вдало вписаними в цікавий сюжет, читалося легко і швидко. Проте є й велике розчарування – це кінцівка книжки. Мені вона геть не сподобалася. Не буду спойлерити, але такий фінал трохи зіпсував післясмак. Утім, навіть з таким закінченням, я б все одно радила читати «Не озирайся і мовчи». Чому? По-перше, щоб отримати задоволення від оригінального трилера, по-друге, щоб ще раз осмислити підліткові проблеми і для себе пошукати їхнє рішення, щоб у житті такого було якнайменше. Ну і я бонус, щоб підтримати своє, українське.

"Не озирайся і мовчи" стала моєю першою книжкою Макса Кідрука і це було надзвичайно добре.

Я не люблю наукову фантастику, ну не йде мені, тому якщо й читаю, то тільки ті твори, де науки мінімальна кількість. З цією книжкою стався метч: сюжету і пригод настільки вдосталь, що науку я помічала лише тоді, коли її давали в лоба, як-от сцени між Марком і дідусем.

Читати було доволі легко: Кідрук не заморочувався із розлогими описами, діалогів багато, і вони жваві й продумані, але якби дрібних деталей по типу кількарядкових описів брата свата кума було менше - стало б краще. Після другого я вже пропускала деякі абзаци - автор доволі передбачуваний.

Персонажі живі, але от пишучи цей відгук згадую відчуття подібне до "Всі їхні демони" Поліни Кулакової - ніби читаю мєнтовський серіал 90х-00х. Типажі отців один в один.

Однозначний плюс книжки - я прочитала її надзвичайно швидко, за 3 дні, так легко вона мені шла. Сторінки перегорталися одна за одною, і от замість звичних 50 читаю 100 в годину і встигаю схоплювати все.

Книжка не без мінусів, згадати тільки ту кількість гачків, які нічого не дали вкінці... Але помічаю я це зара6, коли обдумую і аналізую, в моменті хотілося читати, і це головне.

Книга захоплює з перших сторінок. Поступове нагнітання обстановки, коли від сторінки до сторінки все страшніше, але не зовсім зрозуміло чому, коли весь час чекаєш чогось жахливого та напруга не відпускає. Тому що в цьому романі реальні звичайні люди нітрохи не кращі за вигаданих монстрів. Дуже реалістично описані персонажі, вони оживають у тебе в уяві.
Пригоди, боротьба з власними страхами та здійснення вчинків, які спричиняють наслідки.
Як на мене, це щось незвичайне і дуже захоплююче, оскільки саме тут автор поєднав різні стилі і жанри, але при цьому така літературна різноманітність дуже добре поєднується. Автор добре прописав, як саме батьки та сімейні стосунки загалом впливають на майбутнє юних підлітків, які відкривають абсолютно нові світи, як зовні, так і всередині себе. Книга зачіпає багато серйозних та актуальних тем: теми цькування та знyщaнь у школі, теми домашнього нacильства, стосунки з aб'юзepoм, сімейні пріоритети, теми справедливості, безкарності та багато іншого.  Рекомендую до прочитання цей твір, написаний сучасним українським автором, який чудово поєднав науку, дружбу, сімейні стосунки, неймовірну містику та дорослішання в одному романі.