Відгуки і рецензії читачів
18.02.2024
Дуже болюча книжка.
Елвуд живе з консервативною бабусею, яка його оберігає від поганої компанії і вважає працю фундаментальною чеснотою. Він любить слухати промови Мартіна Лютера Кінга, ходить на мирні протисти за права чорношкірого населення, старанно вчиться і готується здобувати вищу освіту. Елвуд випадково стає жертвою расистської та байдужої системи правосуддя і опиняється в виправній школі "Нікель".
"тут нема нічого такого, що змінює людей. Тут і там вони однакові, просто тут нікому більше не треба прикидатися".
"Якщо всі відвертаються, тоді всі — співучасники".
Школа показово красива: учні працюють у типографії та виготовляють цеглу. Матимуть добрий фах і не пропадуть! Проте за старанно пофарбованими стінами ховається пекло: побої, садизм, зґвалтування, корупція, сегрегація, розкрадання державного майна, безкоштовна праця, смерть від насильства... Найбільше лякає, що "Нікель" є прототипом реальної школи-колонії.
Це закручена історія двох друзів. А від кінцівки ви будете просто в шоці.
Елвуд живе з консервативною бабусею, яка його оберігає від поганої компанії і вважає працю фундаментальною чеснотою. Він любить слухати промови Мартіна Лютера Кінга, ходить на мирні протисти за права чорношкірого населення, старанно вчиться і готується здобувати вищу освіту. Елвуд випадково стає жертвою расистської та байдужої системи правосуддя і опиняється в виправній школі "Нікель".
"тут нема нічого такого, що змінює людей. Тут і там вони однакові, просто тут нікому більше не треба прикидатися".
"Якщо всі відвертаються, тоді всі — співучасники".
Школа показово красива: учні працюють у типографії та виготовляють цеглу. Матимуть добрий фах і не пропадуть! Проте за старанно пофарбованими стінами ховається пекло: побої, садизм, зґвалтування, корупція, сегрегація, розкрадання державного майна, безкоштовна праця, смерть від насильства... Найбільше лякає, що "Нікель" є прототипом реальної школи-колонії.
Це закручена історія двох друзів. А від кінцівки ви будете просто в шоці.
09.02.2024
Ця книжка розіб‘є вам серце. І налякає. І шокує в кінці. І вона беззаперечно варта уваги.
Всього 216 сторінок, але скільки всього вона в себе вміщує. Не просто так Колсон Вайтхед двічі отримував Пулітцерівську премію (до речі, другий роман, за який автор мав премію, також перекладений українською).
Варто також бути готовими, що текст тут не ллється, як річечка, місцями мені треба було перечитувати абзаци, особливо якщо увага хоч на секунду перемикалась - зв‘язок був втрачений. Спочатку я була налаштована дуже позитивно до цієї книги, потім трохи засмутилась, бо почало здаватися, що історія буде доволі передбачуваною (несправедливо засуджений чорношкірий гг, який лише хотів здобути освіту і стати кимось; тюрма з наглядачами-садистами й купою насилля; попри все, знайдеться друг для нашого гг, разом з яким вони йдуть проти правил, а потім втікають, успішно або не дуже). Навіть з таким сюжетом це була б гарна книжка, але в кінці автор перевертає все з ніг на голову, залишаючи читача з відкритим ротом. Я була настільки здивована, що одразу подзвонила подрузі, повністю переказала сюжет книжки, і тоді ми вже вдвох були шоковані.
Окрім цього, треба розуміти, що хоч цей роман є художнім, але в основі лежить історія справжньої виправної колонії. В цей роман легко повірити, і саме це лякає - скільки ще такої жорстокості було, є і буде, і про яку дізнаються лише через роки. Читаючи, я іноді ловила себе на думці, що ця книга нагадує мені статтю в журналі, тобто місцями воно написане в майже публіцистичному стилі. Ще в нас весь час змінюється часовий проміжок - від подій, що відбувалися в тюрмі, і до теперішнього, через десятиліття опісля.
Якщо вас не лякає складна тема - обов‘язково раджу до ознайомлення!
Всього 216 сторінок, але скільки всього вона в себе вміщує. Не просто так Колсон Вайтхед двічі отримував Пулітцерівську премію (до речі, другий роман, за який автор мав премію, також перекладений українською).
Варто також бути готовими, що текст тут не ллється, як річечка, місцями мені треба було перечитувати абзаци, особливо якщо увага хоч на секунду перемикалась - зв‘язок був втрачений. Спочатку я була налаштована дуже позитивно до цієї книги, потім трохи засмутилась, бо почало здаватися, що історія буде доволі передбачуваною (несправедливо засуджений чорношкірий гг, який лише хотів здобути освіту і стати кимось; тюрма з наглядачами-садистами й купою насилля; попри все, знайдеться друг для нашого гг, разом з яким вони йдуть проти правил, а потім втікають, успішно або не дуже). Навіть з таким сюжетом це була б гарна книжка, але в кінці автор перевертає все з ніг на голову, залишаючи читача з відкритим ротом. Я була настільки здивована, що одразу подзвонила подрузі, повністю переказала сюжет книжки, і тоді ми вже вдвох були шоковані.
Окрім цього, треба розуміти, що хоч цей роман є художнім, але в основі лежить історія справжньої виправної колонії. В цей роман легко повірити, і саме це лякає - скільки ще такої жорстокості було, є і буде, і про яку дізнаються лише через роки. Читаючи, я іноді ловила себе на думці, що ця книга нагадує мені статтю в журналі, тобто місцями воно написане в майже публіцистичному стилі. Ще в нас весь час змінюється часовий проміжок - від подій, що відбувалися в тюрмі, і до теперішнього, через десятиліття опісля.
Якщо вас не лякає складна тема - обов‘язково раджу до ознайомлення!