Відгуки і рецензії читачів
12.04.2024
«-А все через жінок!… То так легко сказати: чоловік тиранить жінку, - то так гуманно, так модерно добиватись для жінки Бог зна яких широких прав!.. А коби-то ті пани еманципатори знали, яка безодня глупоти, фальшивості, тупої злості, зрадливості таїться під тим солодким виразом жіночих очей, сичить до нас із чарівного усміху жіночих уст!»
Цитовані пекельні роздуми про жінок належать офіціалу пану Стальському, який ці свої ідеї відстоював у подружньому житті, знущаючись з дружини. На перших же сторінках Стальський зустрічається з адвокатом Рафаловичем після першої судової справи в новому для того місті, де він тепер працюватиме. З’ясовується, що вони уже знайомі. Та не лише це у них спільне.
Повість надзвичайно цікава. Тут і кохання, служіння суспільству, прагнення відстоювати ідентичність, і вбивства, корупція, шахраювання, кумівство, підлабузництво. Тут роздуми про становище селянства, про судочинство, про боротьбу за права, про українство (русинство за Франком) під польською владою. Що теж для багатьох важливо, - це не твір про сільське життя. Усі події відбуваються у місті, головні герої - забезпечені інтелігенти.
Це чудовий текст, місцями іронічний, без зайвого трагізму навіть у драматичних місцях.
Хочеться запам’ятати вираз «акустичне місто» як таке, де швидко розповсюджуються плітки. І акуратну фразу «Перепрошаю вас, пані, коли я хибно зрозумів вашу інтенцію, але я справді так її зрозумів.».
А ще «судового вироку ніколи не можна зміркувати наперед так, як тяжко вгадати нумери, які вийдуть на лотерію.»
Треба читати Франка далі. Та й взагалі наново знайомитись з класикою української літератури. Стільки цікавого свого, а часто витрачається час на посереднє чуже.
Цитовані пекельні роздуми про жінок належать офіціалу пану Стальському, який ці свої ідеї відстоював у подружньому житті, знущаючись з дружини. На перших же сторінках Стальський зустрічається з адвокатом Рафаловичем після першої судової справи в новому для того місті, де він тепер працюватиме. З’ясовується, що вони уже знайомі. Та не лише це у них спільне.
Повість надзвичайно цікава. Тут і кохання, служіння суспільству, прагнення відстоювати ідентичність, і вбивства, корупція, шахраювання, кумівство, підлабузництво. Тут роздуми про становище селянства, про судочинство, про боротьбу за права, про українство (русинство за Франком) під польською владою. Що теж для багатьох важливо, - це не твір про сільське життя. Усі події відбуваються у місті, головні герої - забезпечені інтелігенти.
Це чудовий текст, місцями іронічний, без зайвого трагізму навіть у драматичних місцях.
Хочеться запам’ятати вираз «акустичне місто» як таке, де швидко розповсюджуються плітки. І акуратну фразу «Перепрошаю вас, пані, коли я хибно зрозумів вашу інтенцію, але я справді так її зрозумів.».
А ще «судового вироку ніколи не можна зміркувати наперед так, як тяжко вгадати нумери, які вийдуть на лотерію.»
Треба читати Франка далі. Та й взагалі наново знайомитись з класикою української літератури. Стільки цікавого свого, а часто витрачається час на посереднє чуже.
