Піранезі

Піранезі — улюблене дитя Будинку. Він блукає нескінченними залами, вивчає статуї, дає імена кісткам, а Будинок, у свою чергу, захищає його, надаючи рибу і молюсків на їжу та водорості, щоб прикрити тіло. Піранезі веде щоденник своїх щоденних мандрівок, описуючи всі деталі свого життя в цьому дивовижному місці.

Однодумець, який дає Піранезі взуття і папір, є не менш таємничою фігурою. Взагалі, важко зрозуміти хто вони взагалі такі і які їхнісправжні місця в Будинку. Однодумець не відчуває такої відданості до Будинку, як Піранезі, не розуміє краси Верхніх зал і глибин Нижніх. Ці двоє мають різні цілі, але що об’єднує їх у цьому місці?

Спочатку все здається незрозумілим і заплутаним. Усвідомлення приходить повільно, як приплив, але потім раптово і бурливо заповнює свідомість. Ця історія-лабіринт досліджує теми самотності, ізоляції, сумнівів у собі та відсутності вибору. Але чи справді вибору немає?

Піранезі носить ім'я італійського архітектора і графіка, великого шанувальника і творця моторошних лабіринтів. Можливо, Піранезі сам створив ці стіни навколо себе? І чи вийде він лише тоді, коли дозволить собі це? Чи існує вища сила, яка вирішує за нього? Ці питання роблять історію ще більш глибокою і змушують задуматися про природу нашої реальності і нашого місця в ній.


Післямова про процес написання роману додає ще більшої цінності цій книзі. Авторка взяла за основу оповідання зі збірки "Алеф" Борхеса, і ця робота допомогла їй вийти з важкого стану. Можливо, саме тому історія наповнена такою відчуженістю і навіть відчаєм, хоча кожен читач може знайти в ній свої сенси.

Стіни Будинку тиснуть, статуї стежать, вода насувається, поки ти спиш. Ця історія викликає надзвичайно некомфортні відчуття, але саме цим вона і запам'ятовується. "Піранезі" — це книга, яка вражає своєю оригінальністю і глибиною. Вона пропонує читачеві не лише захоплюючу історію, але й простір для роздумів про важливі життєві питання. Роман залишає сильне емоційне враження і спонукає до переосмислення того, що ми знаємо про себе і світ навколо нас.

Загалом, "Піранезі" Сюзанни Кларк — це прекрасний зразок сучасної літератури, який варто прочитати тим, хто цінує глибокі, багатошарові історії.

«Піранезі» — Сюзанна Кларк

Щойно розпочавши роботу над Піранезі, авторка зрозуміла, що роман буде частково автобіографічним — книжкою про людину, нездатну покинути свій будинок.

Можливо, він є метафорою. Можливо, знаходиться десь під носом. Якийсь закільцьований лабіринт. Дім постає не лише місцем, з якого не може вибратися головний герой, а ще й символізує увесь світ. Для кожного це різні речі: комфорт, сім’я, друзі, обов’язок. Або щось назавжди забуте.

«Колись чоловіки й жінки були здатні обертатися на орлів і перелітати на величезні відстані. Вони відчували обертання зір у себе в свідомості. Мої сучасники цього не розуміли. Неначе хронологія є мірилом чеснот!»


Піранезі живе в Будинку. День за днем він веде щоденник та фіксує різноманітні дива: безкінечні зали зі статуями, припливи, лабіринти. У нього є друг — Однодумець. Але здебільшого він знаходиться на самоті. Одного дня на хідниках починають з’являтися послання, написані крейдою.

Книга гарна. Тут є за що зачепитися, проаналізувати. Мова Кларк майстерна, особливо щодо описів кімнат будинку. Ще б трохи і можно сказати, що це фентезійний світ, його важко зрозуміти й влитися в нього, але якщо спробуємо — нам відкриється унікальний, по-особливому меланхолійний куточок душі.

"Піранезі" Сюзанни Кларк

Прочитала два рази і досі не можу в повній мірі усвідомити, що ж це було, але було класно. Читати варто, однозначно.

Головним героєм точно є Піранезі, але Будинок, чия Краса безмірна і Добрість нескінченна, для мене також був персонажем. Це як місто у Валер'яна Підмогильного, але в Сюзанни Кларк Будинок наповнений Ідеями, а не еґоїстичними людьми.

Історія ллеться точно як вода в Сезон, і не треба намагатися пам'ятати всі шляхи і назви, хоча дуже хочеться. Здається, в цьому і є суть - в шляхах, але як на мене то ні. Детективно-містична складова тут починає розвиватися приблизно із середини книги, спочатку просто оповідь про Будинок, побут, життя.

Піранезі точно як його тезка, той самий італійський графік і архітектор, який домальовував зруйнованим пам'яткам недоладні деталі. А ще Піранезі — це назва мінливої, незбагненної в'язниці, оточеної статуями неможливої геометрії в одній грі. Сюзанна Кларк вдало використовує посилання і на класичні твори, і на попкульт, тому вони й знаходять багатьом. Мені так однозначно.

Рекомендую! Як не собі, так на подарунок, бо лформ просто вау!