Відгуки і рецензії читачів
09.04.2024
Соціально-філософський роман П'єра Булля "Планета мавп" (завдяки кіноадаптаціям в уяві одразу постає хибна картинка гостросюжетного протистояння людини розумної з нахабними мавпами) здається сатиричним резюме сьогодення із дещо застарілим, але досі актуальним лозунгом "хто володіє інформацією - той володіє світом".
У реальності Булля світом володіють мавпи.
Присвоївши здобутки попередньої цивілізації - людей, - мавпи створили ілюзію "ісконного" панування своєї раси над людьми. Людство, тим часом, настільки деградує, що продовжує існувати тільки завдяки інстинкту виживання.
Зображувана модель майбутнього, в основі якої лежить неймовірний сценарій розвитку (або ж деградації) існуючого суспільства, дозволяє розкрити ряд психологічних нюансів у взаєминах людей і поведінці окремої особистості, праналізувати різноманітні шляхи, які ведуть не тільки до розвитку цивілізації, а й до її фізичного й духовного знищення.
Журналіст Улісс бере участь у космічній місії, в ході якої екіпаж відкриває заселену планету - майже абсолютну копію Землі. Висадившись на ній, науковці опиняються по інший бік еволюції. Під тиском панівної ідеології, вони починають сумніватись у природі власного інтелекту.
Якщо читач почав плекати ілюзію, що люди й мавпи можуть порозумітися й жити "по братськи", то сцена наприкінці, де шимпанзе Зіра, яка впродовж року виявляла милосердя й підтримувала Улісса, в момент розчулення відштовзує його зі словами "Ти такий потворний!"
Не можу не відмітити стиль П'єра Булля: тут не треба ламати мізки, щоб скласти якусь картинку - сюжет доволі рівний і, навіть, аскетичний, - тому тому ідеї "читаються" легко (для тих, хто хоче їх прочитати) і примушують замислитись вже з першої сторінки.
У реальності Булля світом володіють мавпи.
Присвоївши здобутки попередньої цивілізації - людей, - мавпи створили ілюзію "ісконного" панування своєї раси над людьми. Людство, тим часом, настільки деградує, що продовжує існувати тільки завдяки інстинкту виживання.
Зображувана модель майбутнього, в основі якої лежить неймовірний сценарій розвитку (або ж деградації) існуючого суспільства, дозволяє розкрити ряд психологічних нюансів у взаєминах людей і поведінці окремої особистості, праналізувати різноманітні шляхи, які ведуть не тільки до розвитку цивілізації, а й до її фізичного й духовного знищення.
Журналіст Улісс бере участь у космічній місії, в ході якої екіпаж відкриває заселену планету - майже абсолютну копію Землі. Висадившись на ній, науковці опиняються по інший бік еволюції. Під тиском панівної ідеології, вони починають сумніватись у природі власного інтелекту.
Якщо читач почав плекати ілюзію, що люди й мавпи можуть порозумітися й жити "по братськи", то сцена наприкінці, де шимпанзе Зіра, яка впродовж року виявляла милосердя й підтримувала Улісса, в момент розчулення відштовзує його зі словами "Ти такий потворний!"
Не можу не відмітити стиль П'єра Булля: тут не треба ламати мізки, щоб скласти якусь картинку - сюжет доволі рівний і, навіть, аскетичний, - тому тому ідеї "читаються" легко (для тих, хто хоче їх прочитати) і примушують замислитись вже з першої сторінки.