Пляжне чтиво

Навіть не знаю, що сказати… «Пляжне чтиво» Емілі Генрі мені скоріше не сподобалось, ніж сподобалось, тому я розчарована.

Про що книга: Дженюері пише романтичні бестселери, Гас пише книги без гепі ендів. Кожен з них має за плечима свою сімейну драму і творчу кризу, як бонус. Коли вони зустрічаються у невеличкому містечку, то не розквітають любов'ю одне до одного, але укладають парі щодо того, хто з них перший напише книгу у нехарактерному жанрі.

Як на мене, хімії між героями не сталося. В якийсь момент, коли між ними почалась активніша взаємодія, то в мене навіть виникло відчуття, що я непомітно для себе випадково пропустила кілька частин, де був якийсь розвиток цих стосунків. Але ні.

На початку книги вони давали більше надій, здавалося, що буде цікавіше, але для мене, врешті решт, це було якось прісно, деякі моменти взагалі були трохи недоречними, а драма надуманою (ще й кожного разу, коли його руки опинялись на її стегнах, хотілося закочувати очі).

Так само загадкою для мене було те, нащо там зʼявився книжковий клуб? Яка була його ціль? Сторінка розмови між персонажами в майбутньому? Чи він був для того, щоб зіштовхнути Ту жінку і головну героїню? Одні питання…

Можливо одна з причин, чому я залишилась незадоволеною книгою - це ще й те, що очікувала більше «внутрішньої кухні» написання книги, натомість отримала лиш те, що персонажі просто сидять і пишуть кожен на своєму місці без якихось конкретних деталей творчого процесу.

Дженюарі обожнює сюжети «і жили вони довго і щасливо».
Все її життя асоціюється з казковим коханням. І прикладом їй завжди була історія її батьків.
І саме таким історіям головна героїня присвятила своє життя.
Вона почала писати історії кохання, де на головних героїв чекає happy ending.
Але минулого року помер її тато, і на його похорон прийшла жінка з його потаємного життя.
Виявилося, що прекрасна історія кохання її батьків була вигадкою.
І поки мати Дженюарі боролася з раком, її любий таточко завів собі життя на стороні.

І як після такого продовжувати писати історії кохання, коли ти в нього більше не віриш?

На головну героїню чекає ціла низка подій:
* її кидає наречений;
* Дженюарі вирішує поїхати розібрати речі в таємний будинок свого батька в маленьке містечко біля мальовничого озера;
* А ще їй конче необхідно написати чергову історію кохання, сроки горять, видавець потребує рукопис, але історія ніяк не хоче вигадуватися та друкуватися.

Так Дженюарі опиняється в цьому маленькому містечку, де живе «та сама жінка», та ще й по сусідству, виявляється, живе її колишній одногрупник з коледжу, який її ненавидів і критикував усі її роботи.
Нині він популярний автор сучасних романів з проблематичними сюжетами.

Час пройшов, а старі образи залишилися.

І черговий конфлікт між головними героями витікає у парі.
Дженюарі напише замість чергової любовної історії з позитивним фіналом, драматичий роман, де все складно і головні герої проходять тяжкі випробування. А от її сусід замість знову вбивати та калічити своїх персонажів, напише романтичну історію.

Літо буде дуже продуктивним та несподіваним.

Мені дуже сподобався роман.
Для відпочинку душі і тіла.