Поза межами болю (Неканонічний канон)

Свідчення про життя там, де навколо була лише смерть

Автобіографічна повість Осипа Турянського «Поза межами болю» описує страшний досвід полону під час Першої світової війни. Під час етапування сербами шістдесяти тисяч австрійських полонених через гори в Албанію від голоду та хвороб загинуло сорок п’ять тисяч бранців. Сербські лікарі дивом помітили слабкі рухи Осипа Турянського і повертали його до життя, зануривши в холодну воду — це запропонував земляк, лікар-українець Василь Романишин, який сам незабаром загинув на війні.  

У центрі сюжету книги — семеро військових, що втекли від конвоїрів. Навколо них льодова пустка, страждання, усвідомлення приреченості й боротьба за життя.

Чому варто прочитати книжку «Поза межами болю»?

• Відтворений досвід автора, пережитий у сербському полоні. 
• Дебютна книжка прозаїка, що вийшла друком в перекладі німецькою мовою у Відні 1921 року й отримала широкий розголос у Європі.
• Майже кожне нове речення твору обрамлене поетичною ритмізованою прозою і має вигляд віршових рядків.

Про автора:

Осип Турянський — український письменник і літературний критик, поліглот, вчитель середніх шкіл Галичини. У літературі дебютував 1908 року новелами в альманасі віденської «Січі». Восени 1914 року був мобілізований в австрійську армію й відправлений на фронт Сербії. У 1915 році потрапив до сербського полону. Пережите в сербському полоні відтворив у повісті-поемі «Поза межами болю». Займався перекладами творів світових класиків.