Припини свої вигадки

Проїжджаючи рідним краєм, оповідач бачить на повороті вулиці силует — обличчя, схожість якого з його першим коханням вражає в саме серце.

Історія, що розпочалась двадцять п'ять років тому із зустрічі двох абсолютно різних підлітків: один, досить сором'язливий, син вчителя, старанний студент і досвідчений читач; інший — селянська дитина, бунтівний, харизматичний і загадковий, улюбленець дівчат.
Їхній потяг негайний і недвозначний. Їхні таємні обійми відбуваються з трепетом, сповненим почуттям провини та заперечення. Таємниця, що їх оточує, лише підсилює пристрасть. Але Тома не здатен висловити свої почуття і прийняти себе таким, яким він є.  Він зникає з життя оповідача так само несподівано, як і з'явився, залишаючи юному Філіппу рану першого кохання, яка ніяк не загоїться.
Коли ця історія закінчується, через роки, автор з нескінченним сумом дізнається, що Тома, який був таким світлим в юності, все життя намагався завадити своїй натурі, приховати її від усіх, тим самим прискорюючи свій трагічний кінець...

В епоху нових можливостей перед нашими очима вимальовуються дві долі: однієї молодої людини, що стоїть на межі заперечення очевидного, життя у брехні й страхові, та іншої, яка стане романістом і оповідачем історій.

Історія їхнього кохання — це складне і гостре спостереження, звільнене від будь-якого морального осуду, про те, як важко бути самим собою в певних соціальних чи сімейних рамках. І чи можливе щасливе життя за цими рамками?

Коли я був дитиною, моя мама постійно казала мені: «Перестань брехати». Я так добре вигадував історії, що вона не могла відрізнити правду від брехні. Зрештою, я заробляв цим на життя, став письменником. Сьогодні я нарешті слухаюся мами: кажу правду. Вперше. У цій книжці. Відразу попереджаю: жодного зведення рахунків, жодного насильства, жодного сімейного неврозу. Лише кохання. Величезне і таємне кохання. Яке врешті-решт наздогнало мене.

Чому варто прочитати книжку «Припини свої вигадки»?

• Автобіографічна історія про пошук і прийняття власної ідентичності.
• Гостросоціальна оповідь побудована на реальній історії Філіппа Бессона.
• Роман здобув премію Maison de la Presse і премію  Psychologies у 2017 році.
• Вибір редакції The New York Times Book Review.

Про Філіппа Бессона:

Філіпп Бессон — французький письменник. Випускник юридичного факультету, що надихнувся на написання свого першого роману En l'absence des hommes, читаючи розповіді колишніх військовослужбовців часів Першої світової війни. Роман, в якому Марсель Пруст став центральним персонажем, отримав премію Еммануеля Роблеса. Другий роман Бессона — Son Frère, увійшов до шорт-листа номінантів на Prix Femina і був екранізований Патрісом Шеро у 2003 р.

Цитати:

Батько наказував мені мати хороші оцінки. Я не мав права бути посереднім, навіть середнім. Я мусив бути найкращим, і крапка. Для мене було тільки одне місце, перше. Він стверджував, що спасіння в навчанні, що тільки навчання дозволяє «піднятися ліфтом». Він хотів для мене тільки Вищих шкіл. Я підкорився. Як і з окулярами. Мусив.

...пізніше я наражаюсь на жорстокість, яку провокує моя підозрювана відмінність. Я чую відомі образи, принаймні дошкульні натяки. Я бачу жіночні жести, які розігрують у моїй присутності: манірно простягнута для поцілунку рука, закочені очі...Я мовчу, щоб не довелося протидіяти цій жорстокості. Боягузтво? Може, й так. Спосіб самозахисту, звичайно. Але я ніколи не відступлюся. Ніколи не подумаю: це погано, або: краще мені бути таким, як усі, або: збрешу їм, щоб вони прийняли мене. Ніколи. Я тримаюся за те, ким я є. Мовчки, звісно. Але це мовчанка вперта. Горда.

Закоханість мене підносить, робить мене щасливим. Але вона також пече, болить, як болить усяке нездійсненне кохання. Бо цю нездійсненність я гостро усвідомлюю. Труднощі, з ними можна жити; ми докладаємо зусилля, хитрощі, намагаємось спокусити, прикрашаємось у надії здолати їх. Але неможливість, по суті, несе в собі поразку.

Зрештою, кохання стало можливим тільки тому, що він бачив мене не тим, ким я був, а тим, ким мав стати.