Прислуга іноді уживається в будинку і стає практично членом сім'ї.
Але найчастіше білі леді жорсткі і неймовірно суворі до прислуги, за найменші недоліки - виганяють і віднімають частину зарплатні, а якщо тобі не подобається біла леді, тебе легко звинувачують у крадіжці й посадять у в'язницю. Адже чорних поліцейських не буває, тому ніхто не зможе вас захистить. Ну а білі чоловіки, навіть гірше – дивляться, покалічать і не помітять.
Скітер Фелан – біла леді. Учасниця Жіночої Ліги, подруга Хілі Холбрук – найвпливовішої і несправедливої леді.
Скітер розуміє, що життя в Джексоні, Міссісіпі, йде не тією дорогою і вона ризикує всім: своєю знаменитістю, дружбою з Хілі, повагою простих людей, але все це заради здійснення своєї мрії. Міс Фелан мріє стати письменницею і охоче бажає написати книгу.
Ризик полягає в тому, що книга розповідає про життя Прислуги, про те, як негритянки працюють на білих. У ній зібрані інтерв'ю, як сумні, так і щасливі моменти, але чи допоможе це все?
Адже люди вважають, що "бруд – це не колір шкіри, а зараза – не в негритянській частині міста".
Авторка взялася за ненайпростішу тему для своєї розповіді. Всі чудово знають про трагічну сторінку в історії Америки, та які потворні та жахливі форми набувала расова сегрегація в минулі роки. Безперечно, ця проблема і досі одна з основних. Але так досконало розкрити теєму расової дискримінації, як це здійснила пулетцерівська лавреатка Гарпер Лі, і щоб розкриття цієї проблеми послужило в подальшому містком у побудуванні відносин між чорними та білими, К.Стокетт на мою думку так і не вдалося.
Та й моральні колізії "Пересмішника" не вичерпуються лише міжрасовими відносинами. Там глибоке етичне посилання. Тут, у "Прислуга", все обмежено рамками більш приватної проблеми. Безперечно, важливої та болісної, але тим не менш.
За сюжетом біла дівчина мріє стати редактором газети і, щоб здійснити свою мрію вирішила написати книгу, яка б показала, як живеться чорношкірій прислузі у світі, де правлять білі леді. Скориставшись ситуацією та долею нещасних афроамериканок- всі ці історії стали чудовим матеріалом для написання книги, тоді як для чорних вони були особистою трагедією. Таке ж склалося враження щодо авторки книги, яка "вхопилася за гарячу тему" задля власної популярності, а не задля допомоги чорним.