Відгуки і рецензії читачів
01.07.2024
1956. Лара, дівчина-підліток, яка працювала на маленькому острові біля Рейк’явіка, зникла безвісти. Подальше розслідування не дало жодних підказок щодо її місцезнаходження. Крістіана Кріст’янссона, який був першим поліцейським, що прибув на острів, змусили покинути безперспективну справу після поверхневого розслідування. Він шкодує про це, але підкорюється.
1986. Через тридцять років Рейк’явік збирається святкувати 200-річчя свого заснування, і журналіст Валь Робертссон пише цикл статей про пошук Лари. Інтерес до цієї справи спалахує знову. Але, можливо, краще залишити все як є? Ще є ті, хто докладе всіх зусиль, щоб приховати те, що сталося з Ларою.
Мені дуже подобається те, як історія вплетена в реальні події 1986 року, оскільки це не лише дає контекст, але й додає автентичності написаному. Саміт Горбачова і Рейгана в Рейк'явіку особливо вдало використано, щоб запаралелити потенціал для закінчення холодної війни, з потенціалом розкриття справи Лари.
Мені сподобалося місце дії цієї книги і сюжетний злам, про який не розповідаю, бо зіпсую враження, але сама сюжетна лінія просувалась для мене занадто повільно. А ще хотілося б, щоб було більше деталей про Ісландію, бо мені, на жаль, було замало.
1986. Через тридцять років Рейк’явік збирається святкувати 200-річчя свого заснування, і журналіст Валь Робертссон пише цикл статей про пошук Лари. Інтерес до цієї справи спалахує знову. Але, можливо, краще залишити все як є? Ще є ті, хто докладе всіх зусиль, щоб приховати те, що сталося з Ларою.
Мені дуже подобається те, як історія вплетена в реальні події 1986 року, оскільки це не лише дає контекст, але й додає автентичності написаному. Саміт Горбачова і Рейгана в Рейк'явіку особливо вдало використано, щоб запаралелити потенціал для закінчення холодної війни, з потенціалом розкриття справи Лари.
Мені сподобалося місце дії цієї книги і сюжетний злам, про який не розповідаю, бо зіпсую враження, але сама сюжетна лінія просувалась для мене занадто повільно. А ще хотілося б, щоб було більше деталей про Ісландію, бо мені, на жаль, було замало.
16.06.2024
Автори крім написання книжок мають і інші професії, дотичні до світу криміналу (юрист, викладач права, репортер теленовин, політкинія, прем’єр-міністрка Ісландії), тож добре знають про що так атмосферно пишуть.
Дуже важко писати відгук на детектив, бо спойлери чатують в кожному реченні. Але хочеться зацікавити вас книжкою. Отже в нас 1956 рік, літо, підлітка Лаура 15-ти років наймається служницею в порядну родину на маленькому острові Відей. А потім безслідно зникає. Минають десятиліття, але маленька країна так і не знає, що з нею сталося. Але ось і 1986 рік, Рейк'явіку, столиці країни – 200 років, має відбутися грандіозне святкування. Ще й історична зустріч двох лідерів, яка має покласти край «холодній війні».
Тридцять років після зникнення, а поліція так і не змогла встановити істину, але періодично в країні піднімається тема зниклої дівчини, і одним з тих, хто не може заспокоїтися є журналіст Валь Робертссон. А також поліцейський Кріст’ян, який вже колись розслідував цю справу, та сестра журналіста, літературознавиця Суна.
Каменем лежить на серці скоєне іншими в декого, хто знає трохи більше подробиць, ніж поліція і вся країна. Каменем, важкою ношею на плечах, що заважає дихати всі ці тридцять років, жити повноцінним життям, і коли життєві обставини змінюються дехто з учасників цієї драми інкогніто наважується добитися справедливості для юної Лаури. Так нарешті зрушилася з місця ця камінна непорушна і недоторканна глиба таємних оборудок і безкарного злочину, яка тримала в напрузі не лише рідних дівчини, чи причетних до розслідування, а й всю країну. Таємницю злочину буде розкрита також деякою мірою завдяки камінню: стародавньому і ритуальному. А от як саме – це вже дізнаєтеся, коли прочитаєте.
Книжка написана в усіх традиціях класичного детектива в стилі Агати Крісті, дуже атмосферна, з детально відтвореним життям, побутом в країні в ті роки, дуже легко читається, зі справедливим фіналом, що мені особливо зайшло. Єдине, це трохи важко спочатку орієнтуватися в іменах героїв (ох вже ці ісландські імена та по батькові). Але автори попіклувалися про читачів, на початку йде перелік імен та професій, посад всіх дійових персонажів роману. Але візьмемо трішки давнього злочину, стільки ж сучасного злочину, дрібку людських таємниць, згадок зі світової та ісландської літератури, трішки історії, багато атмосфери та побуту скандинавських країн – і от вам рецепт цікавого детективу. Надіюсь, видавництво продовжить цю серію і будуть видані не менш цікаві книжки.
Дуже важко писати відгук на детектив, бо спойлери чатують в кожному реченні. Але хочеться зацікавити вас книжкою. Отже в нас 1956 рік, літо, підлітка Лаура 15-ти років наймається служницею в порядну родину на маленькому острові Відей. А потім безслідно зникає. Минають десятиліття, але маленька країна так і не знає, що з нею сталося. Але ось і 1986 рік, Рейк'явіку, столиці країни – 200 років, має відбутися грандіозне святкування. Ще й історична зустріч двох лідерів, яка має покласти край «холодній війні».
Тридцять років після зникнення, а поліція так і не змогла встановити істину, але періодично в країні піднімається тема зниклої дівчини, і одним з тих, хто не може заспокоїтися є журналіст Валь Робертссон. А також поліцейський Кріст’ян, який вже колись розслідував цю справу, та сестра журналіста, літературознавиця Суна.
Каменем лежить на серці скоєне іншими в декого, хто знає трохи більше подробиць, ніж поліція і вся країна. Каменем, важкою ношею на плечах, що заважає дихати всі ці тридцять років, жити повноцінним життям, і коли життєві обставини змінюються дехто з учасників цієї драми інкогніто наважується добитися справедливості для юної Лаури. Так нарешті зрушилася з місця ця камінна непорушна і недоторканна глиба таємних оборудок і безкарного злочину, яка тримала в напрузі не лише рідних дівчини, чи причетних до розслідування, а й всю країну. Таємницю злочину буде розкрита також деякою мірою завдяки камінню: стародавньому і ритуальному. А от як саме – це вже дізнаєтеся, коли прочитаєте.
Книжка написана в усіх традиціях класичного детектива в стилі Агати Крісті, дуже атмосферна, з детально відтвореним життям, побутом в країні в ті роки, дуже легко читається, зі справедливим фіналом, що мені особливо зайшло. Єдине, це трохи важко спочатку орієнтуватися в іменах героїв (ох вже ці ісландські імена та по батькові). Але автори попіклувалися про читачів, на початку йде перелік імен та професій, посад всіх дійових персонажів роману. Але візьмемо трішки давнього злочину, стільки ж сучасного злочину, дрібку людських таємниць, згадок зі світової та ісландської літератури, трішки історії, багато атмосфери та побуту скандинавських країн – і от вам рецепт цікавого детективу. Надіюсь, видавництво продовжить цю серію і будуть видані не менш цікаві книжки.
09.06.2024
Вкрай подобаються детективні історії, і ця книга не стала виключенням. Хоча погоджусь із попередніми коментарями щодо певних недоліків книги під час прочитання.
Фабула доволі проста та нічим не виділяється, порівняно з іншими детективами. Зникла 15-річна Лаура під час підробітку у багатої та презентабельної родини на віддаленому острові у кругах еліт. Відразу по опису героїв стає зрозумілим, що певним чином вони замішані у тому,що сталось. Тобто, базова інтрига відсутня, або ж вкрай зменшена.
Стосовно розслідування та поступових кроків, то відчувається певна байдужість персонажів (можливо, менталітет жителів) та надмірна кількість підказок, коли розслідування заходить у глухий кут.
Головні герої намагаються по крихтах зібрати історію 30-річної давнини, хоча без зовнішніх підказок їм би точно це не вдалось. Єдине, що здивувало особисто мене - розв'язка. А з іншого боку - клішировано позитивний персонаж стає поганим. Єдине, що було бварто покращити - більше динаміки та збільшити кінцівку. Бо вийшло так, що за 5-10 сторінок розкриваються усі інші - що не балансує твір авторів аж ніяк.
Мені ця книга була потрібна для перенесення у Ісландію та її природу та життя міста. Тож рекомендація тим, хто полюбляє художню літературу Скандинавії, подорожував у тих місцинах чи планує це зробити у майбутньому.
Фабула доволі проста та нічим не виділяється, порівняно з іншими детективами. Зникла 15-річна Лаура під час підробітку у багатої та презентабельної родини на віддаленому острові у кругах еліт. Відразу по опису героїв стає зрозумілим, що певним чином вони замішані у тому,що сталось. Тобто, базова інтрига відсутня, або ж вкрай зменшена.
Стосовно розслідування та поступових кроків, то відчувається певна байдужість персонажів (можливо, менталітет жителів) та надмірна кількість підказок, коли розслідування заходить у глухий кут.
Головні герої намагаються по крихтах зібрати історію 30-річної давнини, хоча без зовнішніх підказок їм би точно це не вдалось. Єдине, що здивувало особисто мене - розв'язка. А з іншого боку - клішировано позитивний персонаж стає поганим. Єдине, що було бварто покращити - більше динаміки та збільшити кінцівку. Бо вийшло так, що за 5-10 сторінок розкриваються усі інші - що не балансує твір авторів аж ніяк.
Мені ця книга була потрібна для перенесення у Ісландію та її природу та життя міста. Тож рекомендація тим, хто полюбляє художню літературу Скандинавії, подорожував у тих місцинах чи планує це зробити у майбутньому.
14.05.2024
Це мій перший досвід читання нордичного детектива і враження неоднозначні.
Ми маємо історію зникнення 15 річної дівчини Лаури. Для такої маленької країни - це велика трагедія. Жодних деталей, жодних зачіпок. Слідство надіється, що дівчина просто втекла, кудись поїхала, але жодних підтверджень цьому немає. Немає взагалі жодних слідів. Як можна безслідно зникнути з острова? Відверто, слідство завалило розслідування і мене просто обурювала пасивність детектива та й поліції загалом. Але історія не нова. Дівчина, яка працювала хатньою помічницею зникла з дому впливових і багатих. Тут все очевидно.
До 30 ліття з дня зникнення за розслідування береться молодий і амбітний журналіст. В нього виходить те, до чого було далеко поліції 30 років тому. Він майже докопується до цілі, але з ним стається нещасний випадок (читайте вбивство). Чому? Відповідь очевидна, він майже розкрив ту справу.
Його згорьована сестра, яка зовсім далека від журналістики береться за цю справу, щоб довести її до кінця і заразом і знайти вбивцю свого брата, бо очевидно, що його смерть пов’язана з розслідуванням.
Вам може здатись, що ви розгадаєте вбивцю з перших сторінок і будете майже праві. В кінці книги автори вас ще здивують. Але чи було це читання таким захопливим? Навряд... Я звикла до якоїсь більшої експресивності в детективах, тут же навіть смерть брата переживається героїнею рівно. Різниця менталітетів дуже відчуувається, але я рада, що прочитала.
Право батьків дізнатись правду, право сестри покарати винних. Право на правосуддя - головний мотив, що читається між рядками.
Ми маємо історію зникнення 15 річної дівчини Лаури. Для такої маленької країни - це велика трагедія. Жодних деталей, жодних зачіпок. Слідство надіється, що дівчина просто втекла, кудись поїхала, але жодних підтверджень цьому немає. Немає взагалі жодних слідів. Як можна безслідно зникнути з острова? Відверто, слідство завалило розслідування і мене просто обурювала пасивність детектива та й поліції загалом. Але історія не нова. Дівчина, яка працювала хатньою помічницею зникла з дому впливових і багатих. Тут все очевидно.
До 30 ліття з дня зникнення за розслідування береться молодий і амбітний журналіст. В нього виходить те, до чого було далеко поліції 30 років тому. Він майже докопується до цілі, але з ним стається нещасний випадок (читайте вбивство). Чому? Відповідь очевидна, він майже розкрив ту справу.
Його згорьована сестра, яка зовсім далека від журналістики береться за цю справу, щоб довести її до кінця і заразом і знайти вбивцю свого брата, бо очевидно, що його смерть пов’язана з розслідуванням.
Вам може здатись, що ви розгадаєте вбивцю з перших сторінок і будете майже праві. В кінці книги автори вас ще здивують. Але чи було це читання таким захопливим? Навряд... Я звикла до якоїсь більшої експресивності в детективах, тут же навіть смерть брата переживається героїнею рівно. Різниця менталітетів дуже відчуувається, але я рада, що прочитала.
Право батьків дізнатись правду, право сестри покарати винних. Право на правосуддя - головний мотив, що читається між рядками.
30.04.2024
Роман «Рейк’явік» Раґнара Йонассона, Катрін Якобсдоттір ― це перше знайомство з ісландською літературою. Мені було не лише цікаво читати книгу, а й гуглити про Ісландію, щоб краще зрозуміти контекст.
У детективі, події якого розгортаються в 1986 році, ми дізнаємося про таємниче зникнення 16-річної Лаури 30 років тому. Поліція так і не розкрила злочин. Не знайшли ні тіла, ні слідів дівчини. Лаура стала загадкою, навіть символом для мешканців цієї маленької країни. Символом страшного злочину, адже жоден житель не хоче вірити в те, що поруч живе холоднокровний вбивця.
У тексті чергуються епізоди з трьох часових площин. Це занурює в розслідування злочину, дозволяє краще пізнати персонажів.
Через тридцять років до розслідування повертається репортер Валь Робертссон. Він переконаний, що зможе не лише написати серію статей про події того літа, а й знайти дівчину. Але Валь трагічно загинув…
Його справу продовжує сестра ― Сунна Робертсдоттір. Щоб знайти правду, їй доводиться розбиратися в змові в найвищих колах суспільства.
Детектив вартий уваги. Він цікавий, інтелектуальний, тримає в напрузі до останніх сторінок. Це маленьке занурення в культуру незнайомої країни, про яку хочеться дізнатися більше після прочитання.
У детективі, події якого розгортаються в 1986 році, ми дізнаємося про таємниче зникнення 16-річної Лаури 30 років тому. Поліція так і не розкрила злочин. Не знайшли ні тіла, ні слідів дівчини. Лаура стала загадкою, навіть символом для мешканців цієї маленької країни. Символом страшного злочину, адже жоден житель не хоче вірити в те, що поруч живе холоднокровний вбивця.
У тексті чергуються епізоди з трьох часових площин. Це занурює в розслідування злочину, дозволяє краще пізнати персонажів.
Через тридцять років до розслідування повертається репортер Валь Робертссон. Він переконаний, що зможе не лише написати серію статей про події того літа, а й знайти дівчину. Але Валь трагічно загинув…
Його справу продовжує сестра ― Сунна Робертсдоттір. Щоб знайти правду, їй доводиться розбиратися в змові в найвищих колах суспільства.
Детектив вартий уваги. Він цікавий, інтелектуальний, тримає в напрузі до останніх сторінок. Це маленьке занурення в культуру незнайомої країни, про яку хочеться дізнатися більше після прочитання.
20.04.2024
15-річна Лаура вирішує набратися першого самостійного досвіду. З дозволу батьків і за рекомендацій далекої родички дівчина наймається попрацювати на літо до чети Оскарссон на невеликому острові Відей. За вікном 1956-й рік, атмосферна Ісландія, кінець літа. Не добувши до кінця домовленого терміну, дівчинка зникає. Самі ісландці називають країну такою, де всі один одного знають, тож цей випадок стає резонансним, коли дівчину не знаходять ні за 10, ні за 20 років.
Чи все зробили батьки, поліція, громадськість? Певно ні, але, такі реалії нашого неідеального світу. Вірю, що таке може трапитись і навіть трапляється насправді.
Про те, що можна було б розв'язати таку справу і саме так, як описано в книзі? Ні, мені не здались логічними ні здогадки журналіста, ні поневіряння його сестри по підозрюваним, на одного як вона вийшла, я взагалі не дуже не зрозуміла.
Тож однозначний плюс детективу за атмосферність. Ще обкладинка мені дуже до вподоби.
Але за саму загадку, за її розслідування, за пошук підозрюваних і допити скоріше мінуси.
В цілому, книгу скоріше не раджу, хіба що вам хочеться спокійного, розміреного оповідання, без кривавих подробиць і щоб прочитати за вечір-два. Але я б прочитала ще щось в авторів, мені здається, далі може бути краще.
Чи все зробили батьки, поліція, громадськість? Певно ні, але, такі реалії нашого неідеального світу. Вірю, що таке може трапитись і навіть трапляється насправді.
Про те, що можна було б розв'язати таку справу і саме так, як описано в книзі? Ні, мені не здались логічними ні здогадки журналіста, ні поневіряння його сестри по підозрюваним, на одного як вона вийшла, я взагалі не дуже не зрозуміла.
Тож однозначний плюс детективу за атмосферність. Ще обкладинка мені дуже до вподоби.
Але за саму загадку, за її розслідування, за пошук підозрюваних і допити скоріше мінуси.
В цілому, книгу скоріше не раджу, хіба що вам хочеться спокійного, розміреного оповідання, без кривавих подробиць і щоб прочитати за вечір-два. Але я б прочитала ще щось в авторів, мені здається, далі може бути краще.
17.04.2024
Ця книжка - одне з розчарувань року( Я люблю детективи і хоч не вважаю себе активною розгадувачкою загадок - з тих, хто з 50 сторінки розуміє що сталося, хто вбивця і чому таємниця так довго залишалася таємницею, але повільний темп оповіді тут вибісив навіть мене.
Історія дуже повільна, більша частина того, що написано, майже не рухає сюжет і не розповідає що там сталося 30 років тому. Детектив, який весь відведений йому час розповідає як йому шкода, що дівчинку не знайшли, і що він старався зробити усе, що міг, але ж він так мало міг. І потім виявляється, що він взагалі ні з ким не поговорив про той випадок.
Не знаю хто писав цей відгук у The New York Times «Рейк’явік… можна назвати справжнім відкриттям: чудово вибудований сюжет, непересічні персонажі й безліч несподіваних, гідних подиву сюжетних колізій», але цій людині точно добре заплатили за ці слова.
Можливо є читачі, які люблять історії, які схожі на детектив лише тим, що на початку нам розповідають про якийсь злочин. Бо далі у книжці детективу мало. Ще й розгадка зявляється на останніх 5 сторінках. Коли до кінця залишалося ще сторінок 20, а сюжетно ми ще навіть не підходили до здогадки що сталося, я почала переживати, що у книжки є 2 частина.
У післямові автори пишуть, що писали цю книгу під час пандемії без поспіху й зовнішнього тиску, для розваги й можливості розділити спільне хобі. Можливо саме це тут і відчувається – що написана книга для задоволення автора, а не для читача.
Мабуть, є люди, яким сподобається ця історія, але, на жаль, це не я
Історія дуже повільна, більша частина того, що написано, майже не рухає сюжет і не розповідає що там сталося 30 років тому. Детектив, який весь відведений йому час розповідає як йому шкода, що дівчинку не знайшли, і що він старався зробити усе, що міг, але ж він так мало міг. І потім виявляється, що він взагалі ні з ким не поговорив про той випадок.
Не знаю хто писав цей відгук у The New York Times «Рейк’явік… можна назвати справжнім відкриттям: чудово вибудований сюжет, непересічні персонажі й безліч несподіваних, гідних подиву сюжетних колізій», але цій людині точно добре заплатили за ці слова.
Можливо є читачі, які люблять історії, які схожі на детектив лише тим, що на початку нам розповідають про якийсь злочин. Бо далі у книжці детективу мало. Ще й розгадка зявляється на останніх 5 сторінках. Коли до кінця залишалося ще сторінок 20, а сюжетно ми ще навіть не підходили до здогадки що сталося, я почала переживати, що у книжки є 2 частина.
У післямові автори пишуть, що писали цю книгу під час пандемії без поспіху й зовнішнього тиску, для розваги й можливості розділити спільне хобі. Можливо саме це тут і відчувається – що написана книга для задоволення автора, а не для читача.
Мабуть, є люди, яким сподобається ця історія, але, на жаль, це не я
04.03.2024
Звернула увагу на цю книжку через напис на обкладинці червоними літерами: "нордичний детектив". Мене зацікавило, я ніколи не читала нордичних детективів.
Як тільки почала читати мене хвилювало, що дуже важко запам'ятовувати імена. Першу половину книги я зазирала на початок де були виписані імена головних дійових осіб. Після перетину половини я вже добре орієнтувалась. Після запам'ятовування персонажів читати стало легко та цікавіше.
Десь на середині книжки в мене з'явилось питання чи справді я читаю детектив ось прям детектив. Річ у тім що було багато сцен від інших персонажів і на той момент хоч мені було і цікаво це читати, але я не була впевнена, що ті сцени просувають детективну лінію.
Було цікаво спостерігати за роздумами персонажів, сцени були динамічними і я хвилювалася за героїв. Самі герої цікаві й до деяких прикипіла душею.
Кінець був для мене не очікуваним, але логічним. Варто знати, що персонажі тут не супердетективи, а звичайні люди. Не геніальні рішення, а логічні роздуми та рішення, які з'єднували крапку за крапкою ну і трохи удачі.
Були моменти коли я кричала на книжку, бо дуже переймалася про персонажів.
Історія мені сподобалась, читаючи відпочивала. Для мене 3.5 з 5, бо я більше люблю детективи з геніальними детективами.
Дякую всім хто працював над цією книжкою!
Як тільки почала читати мене хвилювало, що дуже важко запам'ятовувати імена. Першу половину книги я зазирала на початок де були виписані імена головних дійових осіб. Після перетину половини я вже добре орієнтувалась. Після запам'ятовування персонажів читати стало легко та цікавіше.
Десь на середині книжки в мене з'явилось питання чи справді я читаю детектив ось прям детектив. Річ у тім що було багато сцен від інших персонажів і на той момент хоч мені було і цікаво це читати, але я не була впевнена, що ті сцени просувають детективну лінію.
Було цікаво спостерігати за роздумами персонажів, сцени були динамічними і я хвилювалася за героїв. Самі герої цікаві й до деяких прикипіла душею.
Кінець був для мене не очікуваним, але логічним. Варто знати, що персонажі тут не супердетективи, а звичайні люди. Не геніальні рішення, а логічні роздуми та рішення, які з'єднували крапку за крапкою ну і трохи удачі.
Були моменти коли я кричала на книжку, бо дуже переймалася про персонажів.
Історія мені сподобалась, читаючи відпочивала. Для мене 3.5 з 5, бо я більше люблю детективи з геніальними детективами.
Дякую всім хто працював над цією книжкою!
