Відгуки і рецензії читачів
29.04.2024
Ох, і Донна! Ох, і Тартт!
Саме це хотілось кричати під час читання роману "Щиголь" в моменти, коли ніби знаєш, що буде далі, але автор пропонує тобі геть інший варіант.
Для такої книги мало 800 сторінок. Бо коли знаєш головного героя, як свого друга, то дуже важко перегорнути останню сторінку й просто поставити книжку на полицю.
Своєю вагою (в усіх сенсах цього слова) книга втискає тебе в крісло, допоки не побачиш розв'язку.
Та й потім - вона переслідує тебе думками, снами, образами міст і людей, сумнівами й захопленням.
Яка це насолода читати книгу, в якій все прописано до таких деталей, що варто заплющити очі й ти вже в Нью-Йорку, в квартирі з вишуканими меблями, на залитій сонцем широкій вулиці, в тіні Центрального парку, в іграшковому Вегасі, в гаражі на околиці Амстердаму.
У романі стільки особистості, стільки дрібних і чітко помітних деталей, стільки уваги до персонажів, стільки любові до правильної літератури і мистецтва вцілому, що хочеться радити її кожному.
Бо серед усіх перипетій цієї історії, кожен побачить і відчує щось своє, не зважаючи на ніби-то один і той же сюжет.
А він точно не потребує анонсів, він просто вартий бути прочитаним, можливо й не раз
Саме це хотілось кричати під час читання роману "Щиголь" в моменти, коли ніби знаєш, що буде далі, але автор пропонує тобі геть інший варіант.
Для такої книги мало 800 сторінок. Бо коли знаєш головного героя, як свого друга, то дуже важко перегорнути останню сторінку й просто поставити книжку на полицю.
Своєю вагою (в усіх сенсах цього слова) книга втискає тебе в крісло, допоки не побачиш розв'язку.
Та й потім - вона переслідує тебе думками, снами, образами міст і людей, сумнівами й захопленням.
Яка це насолода читати книгу, в якій все прописано до таких деталей, що варто заплющити очі й ти вже в Нью-Йорку, в квартирі з вишуканими меблями, на залитій сонцем широкій вулиці, в тіні Центрального парку, в іграшковому Вегасі, в гаражі на околиці Амстердаму.
У романі стільки особистості, стільки дрібних і чітко помітних деталей, стільки уваги до персонажів, стільки любові до правильної літератури і мистецтва вцілому, що хочеться радити її кожному.
Бо серед усіх перипетій цієї історії, кожен побачить і відчує щось своє, не зважаючи на ніби-то один і той же сюжет.
А він точно не потребує анонсів, він просто вартий бути прочитаним, можливо й не раз
27.04.2024
Якби...Скільки разів не повторюй якби, але минулого не зміниш. І якби Тео менше зациклювався над своїм "якби", то, ймовірно, його життя не було б таким складним та болючим.
Невже мистецтво вагоміше за людські життя? Бо, як на мене, саме так авторка все і подає. Як одна маленька пташка на полотні змогла принести стільки горя хлопчику, який ніяк не міг наважитись її відпустити. Він божеволів і йшов на дно, але продовжував триматися за неї, немов за рятувальне коло.
Щиголь - це мій книжковий Еверест, який я змогла подолати. З кожним новим розділом я все глибше провалювалась у книгу, як Аліса в свою кролячу нору. Зрештою, вона мене полонила повністю.
Я незчулася як опинилася поруч з Тео на підлозі, розділяючи його біль. Він вкотре обіймав картину пташки і гойдаючись ридав, а я не знала, що сказати.
Він, знаходячись під кайфом, ділився зі мною своїм горем, а я слухала його та падала разом з ним у прірву безпроглядної темряви.
Книга, яка розбиває серце та водночас і зцілює. Я прожила цю історію від самого початку і до кінця. Я в захваті від стилю написання авторки, від розкриття персонажів, від детальних описів. Свого часу ця пташка стала і для мене рятівним колом, тож я її однозначно ще колись перечитаю.
