Відгуки і рецензії читачів
14.03.2024
Третя книга циклу для мене, поки що, найзахопливіша: напруга, динаміка, непередбачуваність - все на вищому рівні.
Моторошна знахідка у гірському будиночку тягне за собою цілу лавину ще більш моторошних відкриттів. Девід Гантер, як завжди, випадково опиняється у вирі подій, що тягнуть за собою смертельну небезпеку.
Мені дуже сподобалось, що:
1. Оповідь "перемикається" з першої особи на другу (в сюжет вклинюється "потік свідомості" вбивці)
2. Автор зробив дуже хитрий хід, щоб відволікти читача (й героїв теж) від особи зловмисника
3. Дія перемістилася за межі Англії (нова локація дуууже специфічна)
4. Тут ще більше криміналістичних штучок і подробиць судмедекспертизи
5. Порушено тему некрофілії, а значть і бридких описів розпаду, тління, гниття і т.п. тут теж більше (краще нічого не їсти під час читання).
Трохи вже дратує, що гг такий проблемний. До психологічної травми від смерті дружини й дочки та стресу через негаразди з новою дівчиною (вже колишньою) додався ПТСР
Він то хоче, то не хоче брати участь у розслідуванні: в один момент мало валізи не складає, а вже за мить - готовий самотужки шукати вбивцю.
З іншого боку, це краще, ніж самовпевнений всезнайко із синдромом нарциса)
Сподіваюсь, на четверту частину чекати не довго
Моторошна знахідка у гірському будиночку тягне за собою цілу лавину ще більш моторошних відкриттів. Девід Гантер, як завжди, випадково опиняється у вирі подій, що тягнуть за собою смертельну небезпеку.
Мені дуже сподобалось, що:
1. Оповідь "перемикається" з першої особи на другу (в сюжет вклинюється "потік свідомості" вбивці)
2. Автор зробив дуже хитрий хід, щоб відволікти читача (й героїв теж) від особи зловмисника
3. Дія перемістилася за межі Англії (нова локація дуууже специфічна)
4. Тут ще більше криміналістичних штучок і подробиць судмедекспертизи
5. Порушено тему некрофілії, а значть і бридких описів розпаду, тління, гниття і т.п. тут теж більше (краще нічого не їсти під час читання).
Трохи вже дратує, що гг такий проблемний. До психологічної травми від смерті дружини й дочки та стресу через негаразди з новою дівчиною (вже колишньою) додався ПТСР
Він то хоче, то не хоче брати участь у розслідуванні: в один момент мало валізи не складає, а вже за мить - готовий самотужки шукати вбивцю.
З іншого боку, це краще, ніж самовпевнений всезнайко із синдромом нарциса)
Сподіваюсь, на четверту частину чекати не довго
02.03.2024
Третя історія про антрополога Девіда. Цього разу він відправляється до Америки, в цікаве місце, де антропологи спостерігають за розкладом тіл в природних умовах.
Скажу одразу, що ця історія сподобалася мені найбільше з трьох прочитаних. Тут багато медичних подробиць, знову всі оці комашки, личинки, бридкі описи. Все те, що мені так сподобалося в першій частині і чого практично не було в другій.
Плюс тут події розвивалися швидше, цікавіше.
А ще тут мені був цікавий антагоніст. Якийсь він непересічний, творець, за ним цікаво було спостерігати.
Ще одним плюсом було те, що я не одразу вгадала маніяка. В якісь моменти такі думки були, але через один момент я їх відкинула. ( Як виявилося — дарма.
Ще одним плюсом було те, що розповідь ведеться як від імені Девіда, так і від імені вбивці. Я люблю такий хід в книгах.
Про плюси написала, тепер про те, що не сподобалося. На початку було забагато скигління від головного героя. Страждання його, переживання. Хотілося сказати йому: "Та зберися ти вже, нарешті!" Але далі він зібрався і стало краще.
Скажу одразу, що ця історія сподобалася мені найбільше з трьох прочитаних. Тут багато медичних подробиць, знову всі оці комашки, личинки, бридкі описи. Все те, що мені так сподобалося в першій частині і чого практично не було в другій.
Плюс тут події розвивалися швидше, цікавіше.
А ще тут мені був цікавий антагоніст. Якийсь він непересічний, творець, за ним цікаво було спостерігати.
Ще одним плюсом було те, що я не одразу вгадала маніяка. В якісь моменти такі думки були, але через один момент я їх відкинула. ( Як виявилося — дарма.
Ще одним плюсом було те, що розповідь ведеться як від імені Девіда, так і від імені вбивці. Я люблю такий хід в книгах.
Про плюси написала, тепер про те, що не сподобалося. На початку було забагато скигління від головного героя. Страждання його, переживання. Хотілося сказати йому: "Та зберися ти вже, нарешті!" Але далі він зібрався і стало краще.