Скарлет. Хроніки Місяця

Від першої частини я була в захваті, тож з нетерпінням чекала, коли візьмуся за продовження. «Скарлет» мені сподобалась трошечки менше, ніж історія кіборга-Попелюшки. Та оскільки в цій частині Сіндер і її сюжетна лінія займають майже половину «ефірного часу», то книжка абсолютно не стала розчаруванням. До того ж, впізнавати «пасхалки» ретелінгу було тут не менш захопливо. Вовк, бабуся і дівчина в червоній толстовці з каптуром – база відомої казки, але космоопера розставила знайомі доданки в новому порядку, тож до чого все це дійде поки не зрозуміло. Брутальний Вовк цікавіший персонаж, ніж інфантильний принц Кай із першої частини, тож навіть не знаю чому мені більше подобається романтична лінія Сіндер. У Скарлет і Вовка все якось серйозно, без жартів, тому дуже добре, що з Сіндер подорожують андроїдка і злодій-утікач – вони додають веселощів у цю пригодницьку сагу. У цій частині ще більше політики і секретних операцій, що з одного боку додає інтриги, але з іншого буває трохи нудно.
Розумію, що це не завершення, а є вже дві книги продовження, але кінцівка, як на мене, слабенька. Хотілося б гострішої кульмінації саме для цієї частини. Але читати далі, звісно, планую, бо цікаво, як далі будуть розвиватися події.