Спогади про нього

Колін - майстерка до болю красивих історій, і цією книгою вона знову доводить це.
Вона починається так несамовито, що я боявся, що мені буде дуже важко пробитизь крізь неї, поки ми не дійдемо до щасливих моментів. Однак, як тільки я почав занурюватися, я просто не міг зупинитися. Мені потрібно було знати, що станеться з Кенною, чи зможе вона знову бути зі своєю донькою і чи буде вона прощена. Було так сумно читати про її почуття, її горе, її провину. Мені сподобалося, як Леджер зміг побачити справжню Кенну, прийняти її такою, якою вона є, і полюбити її такою, якою вона є. Я люблю, коли історія гарно завершується, і тут цього не бракувало. Все не могло бути більш зворушливим.
Дуже важливою темою в романі стало питання упереджень, як ми ставимося до людини, яка побувала у в'язниці, і над цим варто замислитися. Не всі покарання є однаково заслуженими, ми не знаємо історії, але судимо одразу. Я не є винятком. І саме такі книги змушують нас змінювати свою думку, вже заради цього її варто прочитати.
Загалом, мені сподобалася ця книга, я був зворушений темами, мені сподобалися персонажі, і я був повністю впевнений, що Гувер зможе вразити мене знову. Я знову відчув, що не міг відірватися від книги, поки не дійшов до епілогу. Хтось скаже, що кінцівка була занадто солодкою, але у мене зараз немає слів для цього. Читайте, воно того варте.

Головна героїня, Кенна, виходить з вʼязниці і приїздить до маленького містечка, де проживає її донька, яку вона ніколи не бачила.
Кенна народила Дʼєм у вʼязниці і ні разу не взяла дитину на руки.
Дівчинку відразу віддали на виховання бабусі і дідусю по лінії батька дитини.
І тепер Кенна вирішила боротися за право бачити свою доньку, і довести що вона гідна бути матірʼю Дʼєм.

Але є велике «але», яке стоїть на шляху Кенни.
І це «але» таке величезне, і таке непрохідне, що, коли авторка явила це читачу - у мене щелепа впала, і я вирішила, що на цьому, в принципі, книгу можна завершувати.
Бо таке пробачити не можна.

Книга - сло скляне. Я не прямо ревіла, але очі були на мокрому місці десь з середини книги.

Єдиний промінь сонця в цій історії - це стосунки Леджера та Кенни. Але і вони були тернисті, і на один світлий, любовний момент, припадало три, від яких серце розривалося.

Історія досить контроверсійна. Вона піднімає дуже серйозні теми, які важко оцінювати збоку.
Але все таки, я думаю, що я б не змогла пробачити головній героїні на місці батьків Скотті.
А на місці Леджера не змогла б будувати з головною героїнею стосунки.
Останнє речення епілогу книги мене просто вбило. Таке я точно не змогла б зробити.

Але саме те, що книга викликає дуже багато різних емоцій та роздумів - у тім її і цінність.
Мені сподобалося.

Спогади про нього - Колін Гувер. Мені не подобаються книги Гувер але я продовжую їх читати. Чи це не вияв якогось мазохізму?))) Ця книга мені не сподобалась теж. Бачила відгуки, що всі плачуть коли читають її, проте мені навіть сумно не було і я її ледве домучила. Персонажі надзвичайно картонні. Головна героїня з перших же своїх кроків творить відверту чухню, яка дивовижним чином потім повертає на добре. Без логічних передумов, просто тому що раптом бац і сталось кохання і їй попались добрі люди. Такий собі розвиток сюжету якщо чесно. Кінець книги ви зрозумієте сторінці на 20 при чому будете знати навіть яким чином то все прийде до такого розвязку. Це теж якось не заохочує до читання. А ще, процентів 80 книги там не буде нічого відбуватись от взагалі. Одне й те саме просто різними словами вам будуть пережовувати не один раз. А коли сюжет таки почне розвиватись то всі всім вибачили і пробачили буквально за один раз. Я, до речі, помітила що ГУвер у своїх книгах розвязує проблеми отаким способом. Нагнітається нагнітається, а потім раз і всі психологічні діагнози і травми знімаються з людей просто за помахом руки. І всі далі живуть неймовірні щасливі в поні і райдугах.
Кенна Рован відсиділа 5 років за ненавмисне вбивство коханого. Прикра автомобільна аварія закінчила одне життя та зламала безліч життів. Проте одне життя почалось. Адже дівчина була вагітна. Однак пятилітній тюремний срок є вагомою причиною, щоб забрати дитину в матері і віддати дідусю з бабусею - батькам хлопця. Всі з дійових осіб надіються, на те, що Кенна після звільнення не повернеться в містоі не почне шукати опіки над малою. Та не все так сталось як хотілось, адже материнська любов потребує втілення. Але чи потрібно це самій доньці?

Я вже прочитала усі книги Коллін Гувер видані українською. І з нетерпінням чекаю не нові переклади.
"Спогади про нього" свідомо відкладала вже давно (і навіть не читала анотацію), бо знала що ця історія мені точно сподобається. І дійсно - улюблена авторка не підвела. Любов, пристрасть, страждання, розставання, ненависть, прощення - це все буде...Хоча зізнаюся - я чекала на якийсь несподіваний поворот сюжету (бо авторка любить все перевернути догори дригом), але на щастя його не було.
Я завжди закохуюся у головних героїв чоловічої статі книг Коллін Гувер, бо вони такі прекрасні (а сцени з ними гарячі). От взяти хоча б Леджера - красень, був професійним футболістом, обожнює дітей, має власний бар, будує будинок - ну просто ідеальний чоловік. І Кенна теж мені сподобалась - красива, уперта, пристрастна, любляча, працелюбна.
Історія досить драматична, бо іде мова про опіку над дівчинкою, яку головна героїня не бачила 5 років (бо сиділа у в'язниці) і їй не дозволяють навіть наближатися до неї, бо вона винна у смерті батька дівчинки. Звісно, що для матері це невимовне страждання і біль. Тому читати було важко... Але водночас сторінки перегорталися зі швидкістю світла. Не знаю якими прийомами Коллін Гувер користується у своєму письмі, але мене завжди проймає до глибини душі кожна історія написана нею.
В "Спогади про нього" звісно попадає у топ прочитаних книг цього року.

Кенна Рован повернулася до міста, де трагічна подія змінила траєкторію її життя та життя багатьох інших. Їй більше нічого не потрібно, крім другого шансу бути зі своєю чотирирічною донькою,Діен, яку вона народила у в'язниці. На жаль,Діен ніколи не зустрічала свою матір.

Відновлення відносин стає викликом для Кенни, а прощення - не варіант, який батьки та законні опікуни її доньки хочуть розглядати. Її єдиним сподіванням здається бути Леджеру Ворду, який має зв'язки з її минулим, але може не бути готовим ризикувати власними відносинами, щоб відновити Кенну!

Визнаю, що я фанат Коллін Гувер. Я прочитала вісім її книг, і всі попередні читання були у твердому діапазоні від 4 до 5 зірок, за винятком цієї. На перший погляд, я відчував по-іншому про рейтинг, поки не зібрав всі шматочки разом.

Чому?

Персонажі читаються як одномірні, безжиттєві та далекі. Як емоційний читач, у мене були проблеми зі співчуттям до них. «Картонні персонажі» були постійно на жаль(

Темп історії повільний, і на 70% читач очікує, щоб щось відбувалося. Він починає набирати обертів на 75%, але чекати так довго - це вже забагато. Редагування точно могло б допомогти з цією проблемою.

Роман у сучасному часовому проміжку не виглядає правдоподібним і позбавлений музики, яку ми маємо чути в починаючих стосунках. Цей здається штучним і в основному відчайдушним.

Фінал розриває серце, і так, я плакав як дитина! Але він закінчується швидко і виглядає занадто легко вирішеним.

Що ж для ознайомлення потрібно взяти до уваги цей текст, особливо молодим батькам. Дивно, але непогано)