Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією

Книга, яку було тяжко читати і морально, і фізично.
Морально, бо все, що тут описано, або уже переживає, або чекає на кожного другого українця після того, як пройде стан стресу і настане усвідомлення.

Тривожність.
Депресія.
Посттравматичний синдром.

Фізично було тяжко читати, бо в голові нічого не вкладається крім страшних новин.

Але книга дуже якісно та просто для звичайного читача описує усі ці три психологічні стани.

Що відчуває людина, як це сприймає її зовнішнє оточення, як з цим справлятися, як це все сприймає мозок людини.

Головне, що хоче довести цією книгою автор, як на мене, що психологічне та ментальне здоров‘я таке ж важливе як і фізичне.
На нього не можна махати рукою, його не можна запускати, бо без здорової психіки не буде якісного життя.

Автор на власному прикладі показує, що депресія непроста хвороба. Він її переміг, але нікому не бажає пережити ці відчуття.

Книга хоча і розповідає про такі серйозні хвороби, але якось від неї стало спокійніше.
Ти знаєш чого чекати, хоча і не можливо до цього всього підготуватися.

Тільки коли сама стикнулася із депресією, зрозуміла, наскільки суспільство далеке від розуміння і правильної оцінки ментальних проблем. А ці знання варто прокачувати, як критичне мислення, адже від цього буквально залежить виживання. Мені пощастило мати підтримуюче оточення, але за його межею ще надто багато нерозуміння і шкідливих порад типу «та просто розслабся», «не переживай» і т.п.
В наш час ментальні хвороби і так підхопити легше, ніж застуду. А війна ще погіршує те, що, здавалось погіршити вже неможливо. Найважче – зрозуміти і визнати, що з тобою щось не так. А розібратись, що саме і як діяти – допоможе книжка Володимира Станчишина. Він у простій і доступній форму дає базові знання про тривожність, панічні розлади, соціальну фобію, обсесивно-компульсивний розлад, ПТСР і депресію. Хотілось б колись прочитати окрему книгу, присвячену останній темі, написану автором.
Станчишин часто наводить приклади із своєї практики чи власного досвіду, це дуже зближує і підтримує. А ще має чудове почуття гумору – я оцінила.
Дуже допомогли і практичні поради, особливо навчитись вирізняти і пропускати погані думки, як непотрібний вам тролейбус. Чекайте свого) І будьте ментально здорові!

Нещодавно дочитала книгу і хотіла б розповісти про свої враження.

Ніколи не думала, що книга в жанрі нон-фікшн так легко читатиметься та зацікавить буквально з перших сторінок. Маємо віддати автору належне за розповідний стиль книги та доступність викладеної інформації. Все описано простими зрозумілими словами, що в читача не має виникати зайвих питань.

Хоч і в заголовку книги («Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією») вказано лише про тривожність і депресію, то в самій книзі автор подав ще багато корисної інформації і про інші психологічні розлади, такі як ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), ОКР (обсесивно - компульсивний розлад), панічний розлад, соціальну фобію та інші.

Мене, особисто, дуже зацікавив розділ про ОКР, я, навіть, не уявляла наскільки це складний розлад і як він може проявлятися у людей. Також дуже цікаво було почитати про депресію і тривожність (слова, які ми дуже часто чуємо в реаліях сьогодення). Ще мені дуже допомогли слова автора про тривожність, що ми маємо прийняти її, а не намагатися позбутися, адже, справді, якби людське існування не супроводжувалося тривогою, то ми б довго не протягнули.

Завдяки книзі Володимира Станчишина я переосмислила своє ставлення до психологічних розладів. Я впевнена, що книга сподобається не тільки любителям психології, а й іншим людям. Чи планую я колись перечитати цю книгу? Так, звичайно! (Я вже зробила для себе багато поміток).

Якщо коротко, то книга містить багато корисної інформації, не є нудною та точно варта вашої уваги.

P.S. Сподіваюсь, що мій відгук вас зацікавив і у вас з’явилося бажання прочитати цю чудову книгу.

«Давайте думати про тривогу як про невід’ємну частину нашої реальності й намагатися не тікати від неї, а розуміти її, дякувати їй, бути з нею, дозволяти своєму тілу відчувати її, а ще - пам’ятати, що часом із себе варто трошечки посміятися.»

Володимир Станчишин - практикуючий когнітивно-поведінковий психотерапевт з чудовим почуттям гумору. А його книжка - якісна, корисна і цікава. У ній відчувається бажання автора пояснити, прояснити та навчити читача краще розуміти себе і навколишніх.

Тривожність не те ж саме, що тривожний розлад, а схильність до тривоги є генетично зумовленою. Як приймати свою тривогу?
Що таке панічна атака та які її наслідки?
Після якої травми можливе виникнення посттравматичного стресового розладу?
Депресія - це хвороба, яка потребує лікування.
І це далеко не всі питання, які описує автор. Він пропонує також прості способи самодопомоги і пояснює коли необхідна психотерапія. Читаючи, мимоволі усвідомлюєш, що ти повинен усе це знати, адже це важливо для покращення якості власного життя.

Доступність способу подачі складної інформації тішить. Автору, як на мене, вдалось донести до читача те, що він хотів.